5 кандидатів на посаду наставника збірної: троє закордонних фахівців, досвідчений тренер та «характерний» фахівець
Фото: Коффріні/AFP через Getty Images
Після розгромної поразки від збірної Швеції та провалу у кваліфікації на ЧС-2026 футбольна спільнота країни знову порушила питання щодо необхідності зміни головного тренера команди, Сергія Реброва.
Це вже повторення ситуації, що мала місце на ЧЄ-2024, коли збірна так само бездарно поступилася у матчі з Румунією. Тоді Виконком УАФ (Української асоціації футболу) проаналізував результати роботи тренерського штабу, визнав їх загалом задовільними та продовжив співпрацю з Ребровим. Наразі подібний розбір може відбутися після товариського поєдинку з Албанією 31 березня, який не має турнірного значення.
Якщо ж Реброва все-таки звільнять (або він піде сам, що малоймовірно), то його наступник повинен мати певні переваги перед попередником. Це логічно, чи не так? Який сенс у замінах, що не приносять покращення? Хто, на думку вболівальників та експертів, міг би зайняти цю посаду, з’ясовував журналіст Коротко про.
Італієць Андреа Мальдера
54-річний Андреа Мальдера – італійський фахівець, який, за даними інсайдерів, є головним претендентом у списку УАФ. Це саме той закордонний спеціаліст, якому не потрібно пояснювати, де розташована база у Кончі-Заспі. Італієць раніше вже працював у збірній України під час «золотої ери» Андрія Шевченка (2016–2021 роки). Саме тоді наша команда демонструвала, мабуть, найцікавіший футбол в історії, кульмінацією якого став вихід до чвертьфіналу Євро-2020.
Мальдеру вважають сильним тактиком, його часто називають «мозковим центром» будь-якого тренерського штабу. Після роботи в Україні Андреа співпрацював з Роберто Де Дзербі в англійському «Брайтоні», який у 2021-2022 роках очолював донецький «Шахтар». Це додає йому авторитету в очах провідних гравців.
Додатковою перевагою Мальдери є те, що йому не потрібен час на адаптацію, він добре знайомий з особливостями української збірної. Ймовірним недоліком італійця є те, що у свої 54 роки він ще ніколи не обіймав головну тренерську посаду, завжди обмежуючись ролями асистента. Досвіду прийняття рішень та відповідальності йому, очевидно, бракує.
В команді Андрія Шевченка Андреа Мальдеру називали «мозковим центром». Фото: ФБ Андреа Мальдера
Іспанець Унаї Мельгоса
50-річний Унаї Мельгоса – іспанський тренер, який очолює молодіжну збірну України U-21. Це означає, що він вже глибоко інтегрований у систему українських національних команд. Його професійний шлях є неординарним. Він розпочинав як фахівець з психології в академії «Атлетік Більбао», що суттєво вплинуло на його тренерський підхід. Пізніше Мельгоса працював з юнацькими командами, зокрема в київському «Динамо». Згодом він став частиною тренерського штабу Сергія Реброва у клубах «Ференцварош» та «Аль-Айн», а потім увійшов до структури національної збірної України.
Його стиль базується на розвитку гравців, командній психології та поступовому впровадженні тактичних задумів. На відміну від Мальдери, він знає, що таке бути «першим», але існує інший аспект. Унаї не має досвіду роботи на найвищому рівні з дорослими командами. Чи вистачить йому лідерських якостей для управління командою та прийняття рішучих дій у складних ситуаціях – це питання, на яке поки немає однозначної відповіді.
Тому як технічний кандидат на даний момент та перспективний проєкт у майбутньому він може розглядатися. Його призначення зараз – малоймовірне.
Унаї Мельгоса тривалий час працює з молодіжними збірними України. Фото: УАФ
Португалець Паулу Фонсека
53-річний Паулу Фонсека – найвідоміший та наймедійніший кандидат, ім’я якого постійно з’являється у обговореннях вболівальників. Для України він є «своїм» іноземцем: три сезони з трьома «золотими дублями» в донецькому «Шахтарі» зробили його одним із найуспішніших іноземних тренерів в історії України. Фонсека не лише знає український чемпіонат, він пов’язаний з Україною родинними зв’язками: свою нинішню дружину, колишню гравчиню «Шахтаря» Катерину Остроушко, він зустрів саме в Україні. Фонсека всіляко підтримує Україну під час війни і завжди це наголошує.
Сильною стороною португальця є формування атакуючого, домінуючого стилю гри. Його команди («Рома», «Лілль», «Мілан») завжди грають першим номером, що відповідає запиту вболівальників на «видовищний» футбол. Його авторитет у роздягальні буде беззаперечним: для гравців збірної, які виступають за кордоном, Фонсека – це постать світового рівня.
Головний і вирішальний недолік – фінансова та кар’єрна недосяжність. Перебуваючи на піку своєї кар’єри, португалець користується попитом у європейських топ-клубів, і залучити його до української збірної зараз – завдання з галузі фантастики. Крім того, специфіка роботи в національній команді кардинально відрізняється від клубної: Фонсека звик до щоденної роботи на полі, а в збірній, де на підготовку є лише кілька днів, його складні тактичні побудови можуть просто не встигнути сформуватися. Загалом, шансів на його призначення практично немає, але мріяти дуже хочеться. Вболівальники активно це роблять, називаючи його у різних опитуваннях бажаним кандидатом №1.
Паулу Фонсека пов’язаний з Україною сімейними узами, його дружина – колишня гравчиня «Шахтаря» Катерина Остроушко. Фото: інстаграм Пауло Фонсека
Українець Мирон Маркевич
75-річний Мирон Богданович Маркевич – патріарх українського тренерського цеху та єдиний у списку кандидат, який уособлює «класичну» мудрість та величезний досвід. Для нього посада в збірній – це незавершена справа: у 2010 році він покинув команду непереможеним, не програвши жодного матчу, за власним бажанням через незгоду з позицією футбольних чиновників. З того часу вболівальники неодноразово закликали «повернути майстра».
Маркевич – це символ стабільності та вміння витискати максимум із наявного кадрового потенціалу, як це було у його «Металісті» та у фіналі Ліги Європи з «Дніпром» під його керівництвом. Сильною стороною Мирона Богдановича є чуття на гравців та здатність будувати гармонійний футбол навіть за обмеженого часу.
Вік та тривала перерва в активній тренерській практиці на найвищому рівні – це головні недоліки кандидата. Існує ризик, що «взаєморозуміння» між досвідченим тренером та молодим поколінням легіонерів може не скластися. Для багатьох Маркевич залишається ідеальним «антикризовим менеджером», але питання, чи готовий він до довготривалої роботи, залишається відкритим.
Вболівальники давно закликають повернути до збірної Мирона Маркевича. Фото: wikipedia.org
Українець Юрій Вернидуб
60-річний Юрій Вернидуб – найбільш харизматичний та вольовий кандидат. Його репутація «справжнього чоловіка» та тренера-максималіста формувалася десятиліттями. В його кар’єрі були наполегливі єврокубкові протистояння із «Зорею» та перемога над «Реалом» на «Сантьяго Бернабеу» на чолі молдовського «Шерифа». Вернидуб – це втілення жорсткої дисципліни та непохитного характеру, що робить його кандидатуру ідеальною для тих, хто прагне бачити у збірній насамперед «запал» та суворий порядок.
Сильною стороною фахівця є вміння будувати конкурентоспроможні команди з обмеженими ресурсами та його талант мотиватора. Він не боїться авторитетів і вміє знаходити підхід до складних гравців. Його призначення стало б потужним патріотичним сигналом, враховуючи його чітку громадянську позицію та особисту відвагу.
Основний ризик пов’язаний саме з його темпераментом та авторитарним стилем керівництва. Існує ймовірність, що «іскри», які завжди супроводжували клуби Вернидуба, в умовах національної команди можуть призвести до конфліктів із зірками. Крім того, його футбол часто називають прямолінійним, і зовсім не факт, що цього буде достатньо для рівноцінного протистояння з топ-суперниками, де потрібна гнучкість. Проте, у матчі зі збірною Швеції Україна під його керівництвом, якби й не перемогла, то точно продемонструвала б характер. Зробила б те, чого не зміг досягти Ребров.
На даний момент Юрій Вернидуб працює з «Нафтчі» в Баку, але від збірної навряд чи відмовиться. Фото: Azerisport.Com