Чемпіонка Європи з пауерліфтингу Анастасія Дерев’янко: Справжня сила – не лише у вазі

Фото: інстаграм Анастасії Дерев’янко

Збірна України продемонструвала видатні результати на чемпіонаті Європи з екіпірувального пауерліфтингу (з використанням спеціальної підтримувальної форми). Серед найяскравіших виступів турніру було змагання 39-річної Анастасії Дерев’янко, яка здобула титул абсолютної чемпіонки у ваговій категорії до 52 кг.

Анастасія підкорює величезні ваги, але стверджує, що справжня міць полягає не лише в рекордних показниках. Абсолютна чемпіонка Європи з екіпірувального пауерліфтингу виходить на помост не лише заради нагород. Кожен її виступ — це голос України, голос Донеччини, і вона продовжує жити та боротися, незважаючи на війну.

Про свою перемогу, джерела мотивації та життя поза спортивною ареною Анастасія Дерев’янко поділилася в інтерв’ю з журналістом Коротко про.

Кожен вихід на помост – це вже більше, ніж просто спорт та сила

– Анастасіє, ви тепер абсолютна чемпіонка Європи з екіпірувального пауерліфтингу. Що означає це досягнення для вас?

– Кожне з моїх здобутків є особливим. Нині кожен вихід на помост – це вже не лише про спорт і силу. Це виявлення нашої країни, нагадування про те, що ми існуємо, ми боремося і перемагаємо, попри все. Безперечно, цінно додати ще один титул до своєї колекції, але головною метою було зробити так, аби гімн нашої країни звучав на весь світ.

– Як оцінюєте свої виступи на ЧЄ в кожній окремій дисципліні? Чи все вдалося згідно з планом?

– Присідання – 200 кг. Жим лежачи – 110 кг. Станова тяга – 175 кг. У всіх трьох вправах я не виклалася на повну і не показала свій максимальний потенціал. Проте, я здобула перемогу.

– В який момент цього чемпіонату ви зрозуміли, що весь золотий запас медалей буде вашим?

– Я беру участь у змаганнях багато років (22 роки. – Авт.), добре знаю своїх конкуренток. Наразі я є чинною чемпіонкою світу, тому розраховувала на найвищі нагороди.

– Дружківка (Донецька область), яку ви представляєте, щодня зазнає ворожих атак. Як це впливає на ваш моральний стан?

– Я мешкаю у місті Дніпро – усі бачать новини і знають, наскільки складно нині просто жити, немає можливості навіть спокійно поспати. Я представляю на світовій арені Донецьку область, місто Дружківку. Хоча я там не народилася, це місто колись прийняло мене до спортивної спільноти, воно стало як родина, як ще один дім. Там виросли мої друзі. Мій тренер… Жахливо бачити, як місто перетворюють на руїни… як нищать усе, де колись жили мрії…

– Що надихає та мотивує вас у такий складний період?

– Мене надихають мої діти, сини Сергій та Микола. Їм я є прикладом того, як важливо не здаватися, проявляти характер. Мій старший син також зараз займається пауерліфтингом.

Честь прапора для Анастасії – це не просто слова. Фото: інстаграм Анастасії Дерев’янко

Пауерліфтинг – це не про любов, це про вибір

– З чого почався ваш шлях у пауерліфтингу?

– Я завжди знала, що існує мій вид спорту, хоча спочатку це був не саме пауерліфтинг. Але коли я вперше випадково спробувала, то зрозуміла – це моє. Коли людина займається тим, що їй до душі, це не стає тягарем, це просто дається легко.

– Що привабило вас у цьому виді спорту? Чим він завоював ваше серце?

– Мені швидко набридає одноманітність, тому, ймовірно, саме різноманітністю вправ. Адже їх аж три, і цим мене зацікавив пауерліфтинг. Це справжнє випробування, це складно, ба навіть болісно. Але якщо ти можеш контролювати своє тіло і розум, це чудово працює і приносить результат.

– Що складніше: підняти рекордну вагу чи стабільно підтримувати високу форму протягом тривалого часу?

 – Все залежить від прагнення, неможливого не існує. Підтримувати форму не є складним, завжди є певний мінімум, який ти точно виконаєш. А якщо ви прагнете рекордів, особистих чи світових, тоді доведеться докласти значних зусиль.

– Які відчуття вас охоплюють у ті миті, коли ви йдете на помост для вирішальної спроби, від якої залежить доля медалей?

 – Впевненість. Холодний, позбавлений емоцій стан, і одна хвилина, яка демонструє всі ті години, тижні, місяці та роки, проведені в залах, аби опинитися там, де ти є зараз.

– Чи доводилося вам стикатися зі стереотипами стосовно жінок у силових видах спорту?

 – Безумовно, як і кожній жінці, з самого раннього віку, адже я завжди обирала подібні види спорту. Але моє життя є свідченням того, що це цілком реально – бути матір’ю і водночас титулованою спортсменкою з багаторічним досвідом.

– Нині все частіше українські жінки в силових видах спорту демонструють вражаючі результати, стаючи чемпіонками Європи та світу. Про що свідчить ця тенденція?

– Наші жінки завжди були серед світових лідерів. Силу кожної українки неможливо виміряти, вони – неймовірні, кожна без винятку.

– Кожен ваш виступ виглядає потужно і елегантно. Але що залишається поза кадром?

– За кадром залишаються люди, без яких усе це було б неможливо. Навіть той спокій, який надзвичайно важливий у критичний момент, можливий лише завдяки підтримці.

– Усі ці перемоги, рекорди, дивовижні показники – це результат титанічної праці. Наскільки складно психологічно витримувати подібне протягом життя? Чим довелося пожертвувати за цей час?

– Тут важливо добре знати себе і розуміти, що результат формується не одним тренуванням, а комплексним підходом. Це не про любов. Це про вибір, про мету, про інтерес, можливо, навіть про випробування власних меж.

– Чи є у пауерліфтингу речі, які й досі здаються вам дивовижними?

– Для мене спорт завжди був невід’ємною частиною мене самої. Мені потрібні цілі, тому змагання – це як сходинки. Я завжди казала, що роблю все лише тоді, коли мені це подобається; якщо ж почну сприймати спорт як роботу, все закінчиться. Тому досі мене дивує той факт, що мені просто цікаво.

Сини Микола (у центрі) та Сергій – головні джерела мотивації спортсменки. Фото: інстаграм Анастасії Дерев’янко

Харчування – улюблене, без обмежень, а сон – найважливіший елемент режиму

– Якою ви є поза спортом?

– Мені здається, такою ж, як усі, але чомусь усі стверджують, що ні (усміхається. – Авт.). Я – активна мама, дружина – це для мене найголовніше!

– Як вам вдається поєднувати спорт та материнство? Що є складнішим?

– Коли я вдома, я повністю віддаюся родині. Коли перебуваю в залі, то я повністю там. Можливо, це і є секрет мого спортивного довголіття, адже я намагаюся чітко розмежовувати ці сфери. Мені не складно бути мамою, мені пощастило, у мене чудові сини, які щодня говорять, що я найкраща мама у світі – це дає впевненість, що все роблю правильно.

– Що для вас означає бути сильною жінкою?

– Це точно не про вагу піднятих кілограмів, це щось глибше: про силу духу, про сприйняття світу та людей. Про віру в майбутнє.

– Як ви любите проводити вільний час?

– Більша частина вільного часу присвячена молодшому синові. Здебільшого ми робимо все, що можна вигадати на свіжому повітрі. Намагаємося в цей непростий час хоча б трохи подарувати дітям радість дитинства.

– Ваш режим життя – суворий? Чи багато обмежень?

– Щодо харчування, то тут усе індивідуально. У мене все просто – я їм те, що люблю, без жодних обмежень. А от сон я вважаю найважливішим компонентом режиму кожної людини. У період підготовки до змагань сон має пріоритет над усім іншим. Тому, якщо вдається поспати хоча б 2 години вдень, це вже добре. Жодних обмежень чи жорстких режимів не потрібно.

– Чим би ви займалися в житті, якби не пауерліфтинг?

– Цікаве запитання, я навіть не замислювалася над цим. Я ніколи не сиджу склавши руки, завжди чимось зайнята. Ймовірно, це могло бути що завгодно, і не факт, що надовго.

– Про що ви мрієте?

– Я впевнена, що в усіх нас мрія одна – щоб війна нарешті закінчилася. А більше нічого й не потрібно.