Син 101-річного ветерана з Луцька: Таємниця довгого життя – позитивний настрій

Фото: з родинного архіву Ліхторовичів

28 березня в оселі ветерана Другої світової війни Олексія Тихоновича Ліхторовича з Луцька було людно та радісно. Привід був вагомий: ветеран відсвяткував 101 рік. Він святкував в оточенні друзів, ветеранів, представників ветеранських організацій та близьких.

– Олексій Тихонович був у доброму гуморі – радий, що його не забувають, приділяють увагу, – розповів Коротко про 65-річний син довгожителя Юрій Олексійович. – Звучали історії з минулого, пісні. Свято пройшло на належному рівні.

На сторічний ювілей минулого року приїхали гості з усієї держави – близько пів сотні людей. Цього разу було дещо скромніше.

Зв’язок із родичкою з Росії перервався після реплік про Путіна

Навіть у такому поважному віці довгожитель вміє веселитися, попри те, що доля йому випала нелегка. Батько загинув на передовій ще 1943 року – біля Орла, мати загинула під колесами поїзда. А на наступний день після початку нашої великої війни у ​​2022 році після тривалої недуги помер його старший син. Тоді молодшому довелося перебратися з Києва до батька. Все ж таки вік дається взнаки.

– Згадую, коли почалася повномасштабна війна, десь через місяць заходжу на кухню – сидить батько, – згадує Юрій Олексійович. – Каже: «Дай мені зброю. Я хочу ліквідувати Путіна». Як військовий і той, хто воював, він усвідомлює, що це таке. У нього з самого початку все кипіло всередині, гнів виривався назовні. Для нас усіх це був шок. Батько дуже з цього приводу журиться. Коли пів року тому сказав своїй кровній сестрі з Росії, їй 90 років, що Путіна потрібно повісити – контакт обірвався. І після цього вже ні сестра, ні батько не могли по телефону поспілкуватися. Спецслужби Росії оперативно спрацювали. Такі розмови там прослуховуються. Якби це були технічні проблеми, за день-два все налагодилося б. Зараз спілкуються через повідомлення.

Зарядка та щоденні променади

Олексій Тихонович і досі підтримує себе у тонусі – щоденна зарядка. Розклад: підйом о 6.30 і – одразу на прогулянку з песиком.

– Двічі на день вигулює пса і, крім цього, ще навідується у місто, до цирульника, наприклад, – продовжує Юрій Олексійович. – Безпородна Дара – його улюблениця.

Та й обіди сам готує і за продуктами ходить. Основні обов’язки по дому виконує син, а ось сфера відповідальності Олексія Тихоновича – відвідування пошти та оплата комунальних послуг.

– Цікавиться новинами – і місцевими, і глобальними, – продовжує син довгожителя. – У нього навіть є улюблений відеоблогер, який розповідає про світову політику. Але головні новини – про Україну.

Про секрети довголіття його, звісно, запитували неодноразово.

– А жодних таємниць немає, – знизує плечима його син. – Єдине, що можу відзначити, це його позитивне ставлення до життя. І фізичні навантаження протягом дня. За день по два рази робить вправи та гімнастику. Ще три роки тому він читав без окулярів. Єдине – погіршився слух. Але у нас це родинна особливість.

А можливо, вся справа у генетиці – раніше 90 з гаком ніхто із семи братів та сестер ветерана не квапився покидати цей світ.

Незважаючи на поважний вік, Олексій Тихонович завжди підтягнутий, зібраний і гладко поголений. Фото: lutskrada.gov.ua

Допомагає армійське гартування

Олексій Тихонович – військова людина, відставний полковник. Можливо, військовий досвід і дозволяє жити в здоров’ї до таких літ – фізичних навантажень вистачало. Служив у танкових військах до 1974 року. Перше місце служби – Старокостянтинів Хмельницької області.

– А пішов до армії він 1943 року із Сибіру, ​​де народився і де тоді мешкала вся родина, – зауважує Юрій Олексійович. – Після завершення військового училища у 1947 його направили до Прикарпатського військового округу. 1975 року з сім’єю переїхав до Луцька.

Пішовши на пенсію, працював на різних посадах: інженером, інструктором з безпеки, займався підприємницькою діяльністю. А зараз радіє, коли в гості приїжджають його онуки та правнуки, а їх у нього вже восьмеро. Щоправда, буває це не дуже часто – ще до війни багатьох життя розкидало по різних куточках світу. В Україні залишилися лише онук та онучка.

Джерело: kp.ua