Любов у металевому нашийнику: чому кінострічка «Пілліон» змушує замислитися про відносини

Фото: кадр з фільму «Пілліон»

Романтичні комедії часом ховаються за гуркотом мотоциклів, абревіатурою BDSM, суворою чоловічою вдачею, романтичні зв’язки зароджуються між крутими татуйованими байкерами страхітливого вигляду. І таке доволі незвичне та спірне для нашої громади кохання одночасно викликає чимало дискусій і спонукає до роздумів.

Стрічка «Пілліон» (Pillion) для наших блакитних (даруйте)  екранів – явище достатньо провокаційне. Тому ліпше іменувати її не ромкомом, а квір-драмою з елементами комедії. Але якщо відійти від гей-тематики, то перед нами вимальовується досить звичайна й водночас прониклива історія взаємин між двома людьми, де кожен має свої психологічно нерозв’язані проблеми. Впродовж фільму хтось росте над собою, хтось тікає від проблем, а хтось – примиряється. Одночасно це ще й своєрідний роман дорослішання – про розуміння особистих потреб, індивідуальну еволюцію та самотність. Власне, питання, які турбують людей будь-якої статі та будь-якої орієнтації.

Якщо поглибитись, у фільмі можна виявити безліч тем для обговорення – і саме цим він цікавий. Для режисера Гаррі Лайтона це повнометражний дебют. Стрічку відзнято за книжкою Box Hill письменника та кінокритика Адама Марса-Джонса (2020), хоча повноцінною екранізацією це назвати важко – настільки відчутно Лайтон переосмислив першоджерело. І зробив це віртуозно: фільм високо оцінили на Каннському фестивалі. У програмі «Особливий погляд» «Пілліон» здобув чотири номінації та дві нагороди – за найкращий сценарій і ще одну за камео собаки. Утім, для показу в кінотеатрах чимало сцен із псом, на жаль, вилучили, тож зосередьмося на людях.

Для такого мандрівного харизматичного байкера дуже просто «підчепити» в пабі сором’язливого юнака. Кадр з фільму

Але спочатку – невеликий БДСМ-словничок:

Пілліон – британською англійською – це місце позаду байкера, а також особа, яка там їде. Тобто не той, хто керує, а той, ким керують.

Сабмісив (саб), або нижній – особа, яка охоче віддає контроль партнерові й виконує його забаганки.

Домінант, або верхній – той, хто контролює і управляє взаємодією у парі.

Колін (Гаррі Меллінґ) – молодий хлопець нетрадиційної орієнтації, який працює паркувальником і виписує штрафи за невірне паркування, через що його не люблять водії (тут міг би бути неполіткоректний жарт про хороших та поганих геїв, але стримаємося). Він несміливий, досі мешкає з батьками, а його хобі – спів у родинному квартеті, що іноді виступає в пабах.

Родина підтримує Коліна у всьому – навіть занадто. Мама не просто сприймає його орієнтацію, а й активно намагається звести його з кимось: аби тільки син знайшов «своє щастя». І тут ми бачимо, що людину може зробити заляканою не тільки жорстокість чи суворість в родині, а й надмірна ніжність та гіперопіка.

Недосвідченому Коліну важко стримати свій захват від Рея. Кадр з фільму

Коли ж Колін випадково знайомиться з високим привабливим байкером Реєм (Александер Скашґорд), сім’я спершу не розуміє, що такий красень знайшов у їхньому, будемо чесні, нічим не примітному хлопцеві. А згодом починає хвилюватися, що Рей просто використає його і кине з розбитим серцем. І це ще в кращому випадку. Адже Рей – жорсткий домінант, який нав’язує Коліну роль нижнього, «дресируючи» його іноді суворіше, ніж власного ротвейлера. Відверто тілесних сцен у картині буде більш ніж вдосталь, однак – все в рамках пристойного (нічого такого, щоб було 18+, максимум 16+).

Сам Колін настільки не вірить своєму щастю, що погоджується навіть на роль мовчазного сабмісива, у якого прав менше, ніж у собаки Рея. І не дивно: вперше в нього серйозні взаємини – та ще й із таким харизматичним чоловіком. Вперше він відчуває себе частиною спільноти – хай навіть це BDSM-байкери. Вперше він по-справжньому закоханий. Тож він готовий на все: спати на килимку, готувати, бігати на закупи, задовольняти фантазії Рея і навіть носити металевий нашийник, ключ від якого, звичайно, у партнера.

Спільнота БДСМ-байкерів приязно прийняла новачка. Кадр з фільму

І Рей по-своєму теж його любить (чи швидше терпить?) – за відданість. Майже як собаку.

Та з часом Колін починає розуміти, що цього йому замало. У нього є власні бажання, які домінант ігнорує. Ба більше, Колін, якого родина не навчила особистих меж, не знаходить їх і в цих стосунках. Хоча межі, виявляється, у нього є – просто глибоко заховані. Усвідомлення себе, своїх потреб і можливостей врешті-решт змінює ситуацію. Чи буде фінал щасливим? З кінематографічного погляду – не факт. Але життя завжди складніше за кіно.

У соцмережах глядачі активно діляться особистим досвідом BDSM-відносин і часто зазначають, що «Пілліон» допоміг їм краще збагнути себе та переосмислити минулі відносини. «Прекрасно та зворушливо, – йдеться в одному відгуку. – Та не знаю, наскільки це зрозуміло широкій публіці». «Я вважаю, що фільм був зірковим і справді змусив мене замислитися, а потім розбив мені серце. Це було зворушливо, і гарний фільм робить саме це, на мою думку», – пише інший глядач.

А потім Колін розуміє, що покора комусь теж має межі, за які інколи хочеться перейти. Кадр з фільму

Великою мірою високим оцінкам глядачів завдячує також акторська гра. Гаррі Меллінґ (який для багатьох так і залишиться  Дадлі Дурслем з «Гаррі Поттера») переконливо передає трансформацію свого героя. Александер Скашґорд також демонструє багатогранність: спершу холодний і відсторонений – от як його ж персонаж-робот із серіалу «Вбивцебот», згодом він відкриває більш складні й вразливі риси свого персонажа.

Окремо варто відзначити, що «Пілліон» відзнятий без пафосу та зайвої мелодраматичності. Режисер дивиться на своїх героїв із м’якою іронією: десь змушує глядача сміятися, десь – співпереживати. І врешті-решт підводить до простого, але важливого питання: що стається у взаєминах, коли одна людина змінюється, а інша – ні?