Борчиня Аїда Керімова: Без різниці, кого долати. Проте росіянки — це особливі почуття

Фото: facebook.com/unitedworldwrestling

У свої 20 вона вже встановлює власні правила на європейських аренах. Українська борчиня Аїда Керімова принесла Україні «золото» молодіжного ЧЄ (U-23), у важкому фіналі перемігши російську опонентку. За цією нагородою не тільки незліченні години виснажливих занять, а й особиста трагедія – зруйнований спортзал у рідному Торецьку та нова дійсність війни.

Про відчуття перемоги над принциповим супротивником, азербайджанські корені та про те, як міцніє характер, коли валиться звичний світ, Аїда поділилася в інтерв’ю Коротко про.

Здобуття перемоги дуже спонукає рухатися вперед

– Аїдо, у 20 років ви найкраща в Європі у віковій категорії до 23 років. Які у вас відчуття та переживання щодо цього звершення?

– Для мене це велика шана і водночас стимул працювати ще старанніше. Я відчуваю щастя, вдячність своїй команді, наставникам і всім, хто мене підтримує. Але я усвідомлюю, що це лише невеличкий крок на моєму спортивному шляху, і в майбутньому ще багато роботи та нових цілей.

– Чи додає колориту перемозі те, що у фіналі ви здолали саме росіянку?

 – Чесно кажучи, для мене головне – це сама перемога і результат моєї праці. У фіналі я виходила на арену, щоб продемонструвати свій максимум, незважаючи на те, хто опонент. Звісно, зараз, коли триває війна, для українців це викликає особливі переживання. Але для мене найважливіше – гідно представити Україну і зробити все можливе, щоб виграти.

– Кому присвячуєте цю перемогу? І що вона для вас значить?

– Насамперед, я присвячую цю перемогу своїй сім’ї, тренерам і всім людям, які мене підтримували на цьому шляху. Без їхньої віри, підтримки та мотивації цього результату могло б і не бути. Безумовно, ця перемога дуже мотивує рухатися вперед. Найближчим часом маю намір добре підготуватися до наступного міжнародного старту.

На арені кожен намагається продемонструвати свій максимум

– Як ви вперше потрапили у боротьбу, хто вас до цього заохотив?

 – У боротьбу я потрапила ще в юності. Спочатку я просто прийшла на тренування з цікавості, але згодом мені дуже сподобалася атмосфера, сам процес тренувань і змагань.

– Боротьба – контактний вид спорту. Складається враження, що борці – дуже суворі люди. Чи правда це, на вашу думку?

– На арені боротьба дійсно дуже сувора і контактна, там кожен намагається виграти і показати свій максимум.

– Яка ви за вдачею?

 – Я б сказала, що за вдачею я наполеглива і цілеспрямована. Якщо ставлю перед собою ціль, то намагаюся працювати до кінця, щоб її досягти. Спорт дуже загартував мій характер і навчив не здаватися.

– Як налаштовуєтеся на виступи?

 – Перед виступами я намагаюся зосередитися і налаштуватися на свою роботу, відкидаючи всі зайві думки. Це допомагає бути максимально сконцентрованою на поєдинку.

– Яка медаль для вас зараз найцінніша і чому?

– Остання, перемога на чемпіонаті Європи у віковій категорії до 23 років. Вона дуже важлива не лише як результат моєї праці та тренувань, а й як підтвердження того, що я рухаюся у вірному напрямку.

– Яка у вас головна мета у спорті?

 – Моя головна мета у спорті – ставати кращою версією себе, постійно самовдосконалюватися і досягати високих результатів на міжнародній сцені. Хочу перемагати у престижних турнірах і чемпіонатах.

Поза спортом Аїда більш спокійна та відкрита. Фото: інстаграм Аїда Керімова

Війна навчила цінувати кожний день, сім’ю та друзів

– Яка ви поза спортом?

– Поза спортом я більш спокійна та відверта. Люблю проводити час із сім’єю та друзями, слухати музику або просто відпочивати. Хоча спорт забирає багато часу, я намагаюся залишатися позитивною та цікавитися різними речами поза ареною.

– Як поєднуєте спорт із навчанням та особистим життям?

 – Це нелегко, але можливо завдяки плануванню та дисципліні. Я ретельно розподіляю свій час між тренуваннями, навчанням та відпочинком, щоб нічого не залишалося поза увагою.

– Ви виросли в Торецьку (Донецька область). Які спогади у вас залишилися про рідне місто?

– Так, я виросла в Торецьку, і в мене залишилися приємні спогади про рідне місто, про ті моменти, коли я вперше прийшла на тренування.

– Чи вціліли ваш зал і школа, де ви займалися? Рідний двір, будинок?

– На жаль, зараз місто сильно постраждало через війну. Деякі будівлі, зокрема зал і школа, де я займалася, зруйновані.

– Як взагалі війна вплинула на вас як на особистість?

– Я стала більш рішучою, відповідальною і сильною психологічно. Такі випробування формують характер і змушують швидко пристосовуватися до будь-яких обставин.

– Що цінніше для розвитку спортсмена – перемога чи поразка?

– Я б сказала, що і перемога, і поразка важливі для розвитку спортсмена. Перемога додає впевненості і демонструє, що твої зусилля приносять результат. Але поразки, можливо, ще цінніші, оскільки вони вчать аналізувати помилки, працювати над слабкими сторонами і намагатися бути сильнішими. Важливо сприймати будь-який результат як досвід.

– Як справляєтеся з невдачами? Що допомагає вам у складні моменти?

 – Намагаюся залишатися спокійною і розбиратися, що пішло не так. Важливо проаналізувати помилки, зробити висновки і продовжувати старанно працювати.

Виховання і культура допомагають мені залишатися стійкою

– У вас азербайджанське коріння. Як це відображається на вашому характері, традиціях, смаках?

– Це відображається у повазі до сім’ї та старших. Також це проявляється у традиціях та кулінарних смаках – люблю азербайджанську кухню, особливо ті страви, які готувала моя родина. Виховання і культура допомагають мені залишатися стійкою, дисциплінованою і гордою за своє походження.

– Які у вас захоплення, окрім боротьби?

– Мені подобається слухати музику, проводити час із сім’єю та друзями, а іноді люблю просто прогулятися на свіжому повітрі.

– У вас дуже виразна зовнішність. Чи багато через це уваги від хлопців?

– Так, увага завжди є, без неї я не залишаюся (усміхається). Особисте життя прийде у свій час, а поки що я зосереджуюся на розвитку себе як спортсменки.