Письменник Олег Ущенко у книзі «За тиждень – Великдень!» ділиться прадавніми рецептами паски з Опілля Ексклюзив 17.03.2026 18:12 Укрінформ До книги «За тиждень – Великдень!», що нещодавно з’явилася у львівському видавничому домі «Свічадо», увійшли не тільки згадки про релігійне свято, а й старовинні рецептури паски та бабки з Опілля.
Про це журналістові Укрінформу повідомив автор книги «За тиждень – Великдень!», кінорежисер, прозаїк і доброволець Олег Ущенко.
«Дана книга про Великдень, якого вже немає. Вона про те, що фіксували та запамʼятовували юні очі. Сьогодні святкування відбуваються інакше. Після виходу різдвяного видання (книга «Їде, їде Бог на санях» – ред.), ми дійшли висновку, що потрібно "виймати" з-під покриву минуле, щоб воно не зникло в бетонних джунглях сучасності. Ці мемуари для літопису, аби не забути, як ми жили у ті нестабільні радянські часи… У книзі навіть є один рецепт паски й один бабки», – розповідає Ущенко.
За його словами, трансформація паски до солодкого десерту почалася з 70-х років.
«Здавна, паска – це великий круглий обрядовий хліб, а бабка – та ж паска, але солодка, з сухофруктами та іншими інгредієнтами. На Опіллі на посвячення у кошику несли паску, не солодкий виріб. І такою вона була не тільки на Опіллі, а всюди в Україні. Оскільки тоді було всюди скрутно з білим борошном. А цукор вважався делікатесом. Ми зустріли вже солодку паску, котру готували з великої кількості жовтків. Згадую, колись моїй матері запропонували швидкий рецепт паски, то він починався з того, що "потрібно 50 жовтків…"», – згадує письменник.
Згідно з його словами, на Опіллі до Великодня починали готуватися відразу після завершення Різдва. У період дефіцитів, люди завчасно намагалися придбати продукти для святкового столу. У той час світ ділився на совєцькі свята і релігійні.
«Совєцькі були несправжні та формальні. Їх використовували для прання та обробітку городів, а до релігійних, дійсно, готувалися», – додав Ущенко.
Як згадує письменник, вже за місяць до Великодня починали пекти невелику випічку, яку зберігали у лляних мішечках. Потім випікали пляцки, сирники, маківники та рулети. У кожній оселі було щонайменше десять видів різноманітних тістечок та пирогів. Паску починали пекти у Чистий четвер, або ж п’ятницю, оскільки вона повинна була бути свіжою.
«На Опіллі паска мала випікатися, як казала моя бабуся, у чистій хаті та з помитими дітьми. Дівчат перед тим купали у духмяних травах, і це був окремий ритуал. Перед паскою обов’язково молилися, ще як ставили опару на тісто. Випікали пасок дуже багато, нормою вважали не менше 10-15», – каже Ущенко.
До кошика, згадує письменник, також клали крашанки. Писанки були наявні по всій Україні, але найбільшої популярності набули на Бойківщині, Гуцульщині та Лемківщині.
«На Опіллі використовували цибулиння. Бабуся обмотувала кожне яйце марлею і міцно зав’язувала ниткою. На деяких яйцях був один шар марлі, на інших – два і три. Відповідно й відтінки на яйці, після варіння у лушпинні, теж були різні. Крашанки здавалися мармуровими і виглядали тоді дуже ефектно», – запевняє Ущенко.
Письменник зізнається, що нині пече паску не солодку, але з десятком жовтків і з родзинками. Стверджує, все варто робити за настроєм. У ці дні головне осмислити значення Великодня, оскільки «у ньому дуже потужний код».
«Для мене Великдень – це символ пробудження світу і того, що світ ніколи не закінчиться. Навіть після нас люди будуть збиратися, святкувати і вигадувати свої рецепти», – усміхається Ущенко.
Як повідомляв Укрінформ, документальний фільм режисера Олега Ущенка «Війна тітки Світлани», відзнятий в Івано-Франківську, збирає кошти на дрони в українських храмах у США, ПАР та Канаді.
Фото Укрінформу можна придбати тут
Книги Великдень Письменник Паска
Источник: Джерело