«Херсон: Не/вкрадене»: художники привертають увагу до картин, які незаконно вивезли окупанти 13.03.2026 16:54 Укрінформ Зі Львова та Києва відтворення і творчі інтерпретації творів Херсонського художнього музею помандрують до інших міст
Після Львова Київ став другим містом, де експонується виставка «Херсон: НЕ/вкрадене. Відтворення та творчі інтерпретації» – задум, що виник як відгук на злочинні дії російських загарбників – незаконний вивіз восени 2022 року полотен та інших об’єктів із Херсонського обласного художнього музею імені Олексія Шовкуненка.
У столиці експозицію розміщено у Національному музеї історії України у Другій світовій війні. Саме розташування додає значущих конотацій: триваюча понад чотири роки повномасштабна російсько-українська війна чітко вписується в контекст спроб знищення нашої самобутності та попередній досвід втрат.
«Ми прагнули доставити Херсон до Києва – і нам це вдалося. Цією виставкою ми загострюємо увагу на всіх тимчасово окупованих Росією українських землях та на тих людях, які живуть і чекають на визволення», – зазначає ініціаторка та кураторка проєкту Олена Балаба.
Більше 10 тисяч музейних предметів з колекції Херсонського художнього музею, які зухвало вкрали російські загарбники, утримуються у ворога, констатує директорка розграбованого закладу Аліна Доценко. Країна-агресор не надає про них правдивої інформації та використовує для агітації та виправдання власних воєнних злодіянь.
Разом з тим, українські фахівці з мистецтва, музейні працівники та художники намагаються різними шляхами невпинно нагадувати про мистецькі роботи, які незаконно переміщені на підконтрольні РФ території. Рушійною силою активістів є надія на те, що в цифрову епоху за сприяння Інтерполу можливо швидше повернути Україні викрадені картини та інші музейні скарби.
ПОЛОТНА З ХЕРСОНСЬКОГО МУЗЕЮ – У РОСІЙСЬКІЙ НЕВОЛІ
Ініціаторка проєкту Олена Балаба. Фото Олексія Белюсенка надали організатори
Херсон – це брама до Криму, підкреслює мистецтвознавець з Одеси Олена Балаба. Саме тому проєкт «Херсон: НЕ/вкрадене. Відтворення та творчі інтерпретації» – це опір тимчасовій окупації як півострова, так і лівого берега південного міста, окрасою якого був Херсонський обласний художній музей імені Олексія Шовкуненка.
«Найбільше у світі я бажаю, щоб росіяни покинули нас назавжди. Щоб залишили окуповані українські землі, щоб тікали геть і більше ніколи сюди не сунулися, – висловлює думку Олена. – Щоб Херсон повернувся до звичного життя: відновив усі зруйновані ворожими дронами та снарядами споруди; щоб відновили роботу музеї, театри; щоб знову можна було прогулюватися набережною Дніпра та плавати під вітрилами на Конці – неймовірно красивій протоці, яка розташована біля тимчасово окупованих Олешок».
Олена Балаба до початку повномасштабної російсько-української війни кілька разів бувала у Херсоні. Неодноразово проїжджала через нього, коли ходили під вітрилами Дніпром. Згадує: «Там найсолодші у світі помідори та всі-всі овочі-фрукти. Загалом у мирні часи місто завжди було теплим, привітним і красивим, як казка у дитинстві в бабусі серед вишитих подушок».
Проте до 24 лютого 2022 року Олені жодного разу не трапилося відвідати Херсонський обласний художній музей імені Олексія Шовкуненка. Тому з особливим болем сприйняла новину про нахабний грабіж закладу в останні дні тимчасової російської окупації міста. І вирішила з однодумцями популяризувати музейні картини Миколи Пимоненка, Івана Айвазовського, Давида Бурлюка, Віктора Зарецького, Марії Примаченко, інших художників, – ті більше 10 тисяч мистецьких цінностей, які загарбники вивезли вантажівками з Херсону.
Матвій Вайсберг, Олена Балаба і Аліна Доценко. Фото Валентини Самченко
Ідею Олени Балаби одразу підтримав відомий київський художник Матвій Вайсберг. Він є натхненником-організатором колег, які продовжують долучатися до проєкту «Херсон: НЕ/вкрадене. Відтворення та творчі інтерпретації». Координаторкою стала уродженка Херсона Роза Тапанова, директорка Національного історико-культурного заповідника «Бабин Яр»; а співкураторами виставок – Олексій Баула та Антон Логов.
Увесь проєкт ґрунтується на полотнах із колекції Херсонського обласного художнього музею імені Олексія Шовкуненка, тому зрозуміло, що залучені його працівники на чолі з директоркою Аліною Доценко.
Після окупації Херсону 1 березня 2022 року колектив музею намагався вберегти фонди. Документацію вдалося заховати і зберегти. Однак у період із 30 жовтня до 4 листопада російські окупанти вивезли значну частину музейних експонатів на підконтрольну РФ територію.
Директорка музею Аліна Доценко. Фото Олександра Клименка
«Ми були під прицілом. Фізично врятувати 14 тисяч робіт було неможливо. Але ми зберегли документацію і сьогодні першими серед українських музеїв взаємодіємо з Інтерполом, щоб повернути награбоване», – зауважує пані Аліна, директорка музею.
МАРІЯ ПРИМАЧЕНКО НАДИХНУЛА НА СТВОРЕННЯ АПЛІКАЦІЇ ТА ІНКЛЮЗИВНОГО ОМАЖУ
Львівську виставку присвятили третій річниці звільнення міста Херсону від російських окупантів 11 листопада 2022 року. В експозиції Zenyk Art Gallery було представлено 29 робіт. Створені вони під впливом та уявою 21 людини: кожен художник чи художниця за власним бажанням обирали музейну картину (на жаль, вкрадену), до якої створили відтворення та творчі інтерпретації.
Виставка в Києві. Фото Олексія Белюсенка надали організатори
Київська виставка розпочала роботу у дні, коли від початку повномасштабного нападу Росії на українські території нас почали відділяти чотири роки. У столичній експозиції нині – 38 написаних і створених відтворень та творчих інтерпретацій. Кількість їхніх творців – 28.
Матвій Вайсберг стверджує, що до проєкту «Херсон: НЕ/вкрадене. Відтворення та творчі інтерпретації» може приєднатися будь-який охочий митець, який проживає в Україні. Після того, як повноцінно запрацює у своїх стінах Херсонський обласний художній музей імені Олексія Шовкуненка, ці картини стануть частиною його колекції.
Творчі інтерпретації та відтворення – за визначенням, є мистецькими роботами, які звертаються до раніше створених творів. З французької мови «hommage» – «вдячність», тобто вдячна рефлексія митця чи мисткині на картину іншого художника, яка може мати зовсім інший сюжет та образи.
Тоді як відтворення є переосмисленням раніше написаних картин. Кожна така нова робота – це етюд та її вивчення сучасного автора чи авторки.
Тож проєкт «Херсон: НЕ/вкрадене» в цілому креативно популяризує українське мистецтво та є акцією, якою організатори та учасники постійно наголошують: «Не мовчи! Українські картини – в російській неволі. Злодії повинні бути покарані, а музейні цінності – повернуті».
«Помідори у вазі» Марії Примаченко, омажі Ілони Кузнецової і Оксани Цюпи
Є випадки, коли сучасні художники, які долучилися до проєкту «Херсон: НЕ/вкрадене. Відтворення та творчі інтерпретації», паралельно обирають для себе одну й ту саму музейну картину – і в експозиції з’являються дві щойно створені роботи та невелика репродукція тієї, яку вкрали окупанти. А загалом, це відразу три історії, які резонують сенсами.
Творчий діалог через роки з Марією Примаченко, яка пережила Другу світову війну, вирішили вести Оксана Цюпа та Ілона Кузнецова. В результаті в київській виставці відвідувачі бачать дуже різні роботи сучасних мисткинь, яких надихнуло на творчість яскраве декоративне панно «Помідори у вазі» легендарної Марії з Болотні на Київщині, лауреатки Шевченківської премії, чиї роботи виставляли в Парижі ще у 1930-х роках.
Сучасна мисткиня Ілона Кузнецова з Дніпра у проєкті «Херсон: НЕ/вкрадене» представила несподіваний вишуканий білосніжний омаж на завжди яскраву роботу Марії Примаченко. Ілона проводить паралель з античною скульптурою, представляючи об’ємне зображення «білим по білому» промовистих навіть назвою «Помідорів у вазі». Цим авторка доводить, що образи Марії Примаченко залишаються впізнаваними навіть у повній монохромності.
Водночас робота Ілони Кузнецової дає можливість людям з вадами зору взаємодіяти з культурною спадщиною через дотик, тобто надає проєктові інклюзивного виміру. «Тактильні характеристики об’єкта відтворюють фактуру традиційної української хати-мазанки та водночас пропонують уявне занурення у фантастичний світ флори та фауни, притаманний художньому всесвіту Примаченко, – пояснює кураторка проєкту мистецтвознавиця Олена Балаба. – Таким чином робота не лише інтерпретує історичні та культурні пласти, а й розширює способи сприйняття мистецтва, роблячи його доступнішим і багатовимірним».
А Оксана Цюпа, створюючи творчу інтерпретацію «Помідорів у вазі» Марії Примаченко, створила яскраву текстильну аплікацію. Відвідувачам київської виставки мисткиня розповідає: «Завдяки цій художниці я не боюся відкритих кольорів, люблю стилізації та орнаменти».
Оксана Цюпа (праворуч) біля інсталяції про повернення Україні тимчасово окупованих Росією територій. Фото Валентини Самченко
Оксана Цюпа долучилася до проєкту про Херсонський художній музей, тому що має свою яскраву гірку історію періоду сучасної російсько-української війни. Основна творчість мисткині – текстильна скульптура: від мініатюрних брошок та ялинкових прикрас до досить великого розміру (50-60 см) авторських ляльок – зокрема, зображень сусідів і просто містян у серії «Поворот на Ірпінь».
У березні 2022 року Оксана евакуювалася з оточеного ворогом міста неподалік Києва через відомий усьому світові Романівський міст. Після деокупації столичної області у художниці померла мати, прах якої вона досі не може поховати. Бо за заповітом після кремації має відвезти його на кладовище села, яке вже чотири роки як тимчасово окуповане в Запорізькій області армією РФ.
Особливого символізму київській виставці «Херсон: НЕ/вкрадене» надає інсталяція Оксани Цюпи – в’язане дерево, ліва і права частини якого уособлюють тимчасово окуповані з 2014 року та вільні території нашої держави. Кожен відвідувач має нагоду поміркувати і прикрасити його «листям», пов’язавши зелені стрічки на знак віри у визволення всіх українських земель.
СВІТОВІ ТРЕБА НЕУХИЛЬНО НАГАДУВАТИ ПРО УКРАЇНСЬКУ ІДИЛІЮ, ЗАТЬМАРЕНУ РОСІЙСЬКИМИ ВОЄННИМИ ЗЛОЧИНЦЯМИ
Картина Михайла Жука «Казка. Хоровод жуків» 1914 року та омаж Володимира Семківа
Щоб осягнути в деталях минуле та сьогодення через мистецькі твори, варто уважно придивитися на виставці «Херсон: НЕ/вкрадене» до дерев’яної скульптури хлопця на повний зріст. Його колом оперезують… дрони. Це творча інтерпретація до картини Михайла Жука «Казка. Хоровод жуків» 1914 року.
Михайло Жук народився в Каховці, яка нині тимчасово окупована. Навчався у Краківській академії мистецтв. Його прізвище – одного з професорів-фундаторів Української академії мистецтв – у радянський період замовчували.
Сучасний львівський скульптор Володимир Семків одразу обрав цю картину, викрадену з Херсонського обласного художнього музею імені Олексія Шовкуненка, для створення творчої інтерпретації. Бо «Казка. Хоровод жуків» Михайла Жука – це європейський стиль та українська культурна традиція.
Картина Михайла Жука за настроєм радісна, світла, тоді як творча інтерпретація Володимира Семківа – це крик про небезпеку ворожих безпілотників, які щодня нападають на мирне населення Херсону та всієї України.
Відтворення-диптих Дениса Недолуженка (внизу) картини Костянтина Крижицького «Дорога» 1899 року. Фото Валентини Самченко
Разом з тим, Денис Недолуженко, зараз молодший сержант Державної спеціальної служби транспорту, створив відтворення-диптих картини Костянтина Крижицького «Дорога» 1899 року. На полотні понад 100-річної давності – українська ідилія: шлях поміж достиглими хлібами у літній сонячний день.
Костянтин Крижицький – вихованець Київської рисувальної школи Миколи Мурашка. Багато зображував Україну: степи, озера, хати… Денис Недолуженко також змалював український степ та дорогу, розповідає Олена Балаба, тільки сучасну, ґрунт якої залитий кров’ю, якщо її не захищати від російських дронів. Інша робота диптиха – дорога, захищена протидроновими сітками від російських шахедів.
Денис Недолуженко добре знає, що таке поранення і смерті від російської зброї, він постійно з 2022 року рятує людей.
Експозиція об’єднала роботи 28 відомих сучасних художників з усієї України. Серед них Матвій Вайсберг, Олександр Животков, Ахра Аджинджал, Антон Логов, Ганна Криволап, Владислав Шерешевський, Катя Лісова, Макс Вітик та інші.
Відвідувачі київської виставки. Фото Олексія Белюсенка надали організатори
«Ми хочемо, щоб інші музеї також приєдналися до цього проєкту, – говорить Олена Балаба. – І щоб були проєкти: «Крим. НЕ/вкрадене», «Маріуполь. НЕ/вкрадене», «Мелітополь. НЕ/вкрадене», «Каховка. НЕ/вкрадене». Проєкт привернення уваги до викрадених Росією українських музейних експонатів повинен розширюватися і подорожувати світом».
Валентина Самченко, м. Київ
Фото Укрінформу та Олексія Белюсенка, надані організаторами проєкту
Херсон Музей Виставка Мистецтво
Источник: Джерело