Розміновані поля Харківщини: як аграрії повертають землю в обробіток

Антидронні сітки над дорогами, сліди бойових дій і комбайн, що збирає соняшник, оминаючи глибокі вирви від снарядів. Деякі з них ще не засипали, хоча поле вже повернули до обробітку.
Ми на Харківщині, за 30–40 км від лінії фронту. Тут «Ландекс Агро» збирає соняшник на ділянці, яка ще нещодавно залишалася недоступною через міни та інші вибухонебезпечні предмети.
Розмінування — це тільки перший крок до повернення землі в роботу. Після нього поле потрібно розчистити від бур’янів, вирівняти й підготувати до посівної. Як це роблять у «Ландекс Агро», скільки часу та коштів потрібно для відновлення ділянки і яку культуру краще посіяти у перший рік — у нашому репортажі.
«Вирви були майже по три метри завглибшки»

«Це поле передали після розмінування у травні цього року, коли посівна вже добігала кінця. Це перша така ділянка в Оскільській громаді Ізюмського району. Її площа — 20 га», — розповідає керуючий кластером Андрій Воробйов.
Після бойових дій ділянка залишилася всіяною вирвами. Щоб повернути її в обробіток, працювали дисковими боронами та культиваторами. Окремі заглиблення засипали телескопічним навантажувачем. Так вдалося вирівняти близько 70% площі. Найглибші вирви поки що залишилися: для них потрібні бульдозер і додатковий ґрунт.

«Тут є вирви майже по три метри завглибшки. Їх поки що об’їжджаємо. Але будемо працювати далі: розпушимо ґрунт, пройдемося культиватором, вирівняємо поверхню. Наступного року тут вже буде краса», — говорить Андрій Воробйов.
Не менше клопоту завдали й бур’яни. Агроном Віталій Боровий пригадує, як після розмінування осот, молочай та інша рослинність місцями сягала пояса.

«Тут був увесь гербарій, увесь список бур’янів. Уявіть, із 2022 року поле ніхто не обробляв. Весь цей час бур’яни тільки розмножувалися. Кущі та чагарники вже майже на дерева перетворилися», — згадує агроном.





Пізній посів виправдав ризик
Хоча стан поля і був складним, але під паром його вирішили не залишати. Щоправда, наприкінці травня вибір культур був уже невеликий. Сіяти льон чи горох було запізно, тому зупинилися на соняшнику.
Рішення було ризикованим. У ґрунті бракувало вологи, до того ж поле не пройшло звичної для соняшнику осінньої підготовки. Агроном розраховував отримати не більше 1 т/га. Та невдовзі після сівби пройшли дощі, які допомогли отримати сходи.
За першими оцінками, врожайність на цій ділянці перевищить 2 т/га. На момент нашого приїзду, 29 жовтня, вологість насіння становила близько 7%.
Директор «Ландекс Агро» Гліб Гаврилов пояснює, що цього сезону пізні посіви соняшнику спрацювали краще. Рослини уникнули впливу спеки в окремі періоди.

«Але це радше збіг обставин. Із погодою пощастило. З таким самим успіхом могли взагалі нічого не отримати», — говорить він.
І такий досвід компанія теж мала. Минулого року після розмінування отримала в обробіток близько 500 га, які довелося засівати поспіхом. Землю швидко обробили дисковою бороною та посіяли соняшник, але дощів так і не дочекалися. Посіви загинули, і поле довелося передискувати.





Чому на розмінованих полях спочатку сіють соняшник
У «Ландекс Агро» планують і надалі засівати щойно розміновані поля соняшником. Відновлення таких земель потребує додаткових витрат, тож компанія зацікавлена якнайшвидше отримати перший урожай. Серед культур у сівозміні саме соняшник зараз забезпечує найкращу маржинальність.
Культура підходить і для поля, яке ще не вдалося повністю вирівняти, пояснює Гліб Гаврилов.

«Просапна сівалка кладе насінину в борозну й менше реагує на нерівності, ніж сівалка суцільного висіву. Тому для таких ділянок соняшник підходить краще. Пшеницю теж можна вирощувати, але не в перший рік», — каже він.
Пшеницю не поспішають сіяти ще й через бур’яни. Аналіз врожайності у двох кластерах показав, що найгірші результати ця культура давала саме на розмінованих полях із засміченим ґрунтом. Після соняшнику врожайність пшениці була значно вищою.
Схожа проблема виникла з льоном. Опадів було достатньо, але отримати очікуваний урожай не вдалося.

«Ми з агрономами розбиралися, чому отримали таку скромну врожайність льону, хоча погода була сприятливою й опадів вистачало. І відповідь одна — не втримали бур’яни на старті. Вони просто забили культуру. Тому наш головний шкідник на цих землях — бур’ян», — говорить Гліб Гаврилов.
Після розмінування поле проходять дисками
Поки на одному полі збирають соняшник, неподалік готують до наступної посівної інші ділянки. Вони також були під окупацією, залишалися замінованими й не оброблялися від початку повномасштабного вторгнення, розповідає керівник Оскільського відділення Роман Курбацький.
Тут після розмінування першою на поле заходить техніка для дискування.

«Буває, оператори самі проводять дискування після розмінування і здають вже оброблені поля. Але через затримки так роблять не всі. Не знаю, чи входить це до їхніх обов’язків», — каже Роман Курбацький.
Під час нашого приїзду в Оскільському кластері дискували поля у два проходи: техніка саме заходила на другий. Курбацький пригадує, що під час першого проходу бур’яни місцями сягали метра заввишки. Ґрунт ущільнився, а рослини добре вкоренилися, тому на обробіток витрачали близько 6 л/га пального. За густотою рослинності не було видно ні вирв, ні нерівностей, тож механізаторам доводилося рухатися особливо обережно.

Ще 4 тис. грн/га: скільки коштує підготувати поле
Повернення землі до обробітку потребує не лише часу, а й додаткових витрат. За словами Гліба Гаврилова, після кількох років простою не варто очікувати, що поле відразу даватиме високі врожаї. З одного боку, за цей час рослинні рештки поступово розкладалися, з іншого — активно розмножувалися бур’яни.

«На таких ділянках буде цілий зоопарк бур’янів. Треба розуміти, що зійдуть три-чотири хвилі, і планувати роботи з огляду на це. Не варто без підготовки влітати в сезон», — пояснює Гліб Гаврилов.
У перший рік доведеться більше витрачати на механічний обробіток ґрунту та ЗЗР. За розрахунками Гліба Гаврилова, одна культивація потребує близько 10–12 л пального й обходиться приблизно у 1,5 тис. грн/га. Кілька проходів можуть коштувати до 3 тис. грн/га. Ще близько 1 тис. грн/га потрібно закласти на додаткову обробку гербіцидами.
Загалом підготовка розмінованого поля в перший рік може потребувати близько 4 тис. грн/га, або $100, додаткових витрат. Це без урахування вартості самого розмінування.
У наступні роки працювати має стати легше, але повністю очистити поле від бур’янів, за оцінкою Гаврилова, можна приблизно за три роки.

«Мені казали, що це на роки»: як компанія отримала заміновані землі
Від початку року «Ландекс Агро» отримала після розмінування майже 3,7 тис. га на Харківщині. Загалом компанія повернула в роботу 20,5 тис. га. А це майже 39% свого земельного банку, який перевищує 53 тис. га.
Близько 5 тис. га поблизу фронту залишаються недоступними для розмінування. Вони розташовані в межах 20 км від лінії бойового зіткнення, де операторам заборонено працювати. На окремих ділянках роботи вже почали після проведення конкурсів, але згодом зупинили через зміну безпекової ситуації.
Нещодавно, після зміщення лінії фронту в районі Лимана та Святогірська, деякі землі знову стали доступними для саперів. Проте керівник «Ландекс Агро» не очікує, що найближчим часом вдасться очистити всі площі. Частина з них чекатиме, доки дозволятимуть безпекові умови.
Цікаво, що поле, на якому під час нашого приїзду збирали соняшник, компанія свідомо придбала замінованим. Гліб Гаврилов розповідає, що попередні власники не надто вірили в можливість швидко повернути ці землі до обробітку. Територія була під окупацією, а згодом тут проходила лінія зіткнення, яка неодноразово зміщувалася. Позиції займали то російські, то українські військові, тож міни могли встановлювати в різний час і різні підрозділи. Визначити, де саме залишилися вибухонебезпечні предмети, було складно.

«Коли ми купували ці землі з перспективою розмінування, мені дуже часто крутили пальцем біля скроні. Казали, що це нереально. Я навіть консультувався з одним із представників влади. Він попереджав, що це історія на роки, невідомо, коли цю землю вдасться розмінувати. Ми все вислухали, але вирішили ризикнути. Як кажуть, очі бояться, а руки роблять», — згадує Гліб Гаврилов.
Землю придбали в червні 2025 року. Після нетехнічного обстеження (НТО) компанія подала заявку на державну програму розмінування. У травні 2026-го отримала сертифікати про завершення робіт.
Як працює ця програма? Землекористувач спершу замовляє НТО у сертифікованого оператора. Той перевіряє ділянку на ознаки забруднення вибухонебезпечними предметами й вносить дані до відповідної бази. Потім аграрій подає заявку через Державний аграрний реєстр (ДАР), додаючи документи на право власності або користування землею.
Далі Центр гуманітарного розмінування формує лоти та проводить закупівлі. Оператори подають цінові пропозиції, а переможець береться за очищення ділянки.
Сертифікат є, а аграрій про це не знає
Навіть після вибору оператора землекористувач не завжди знає, хто розміновує його ділянку і коли завершить роботи. У «Ландекс Агро» траплялися випадки, коли за документами компанії ділянка ще значилася замінованою, хоча оператор вже видав сертифікат про завершення розмінування.
За цей час поле встигало знову зарости бур’янами й зовні майже не відрізнялося від сусідніх неочищених площ. Тепер компанія просить операторів завчасно повідомляти про завершення робіт, щоб одразу направити туди техніку.
Перший прохід після розмінування доручають механізаторам, які уважно оглядають поле. За цю роботу їм платять премію.

«Перший прохід потрібен не лише для підготовки ґрунту, а й для того, щоб залишити видимий слід та зафіксувати межі обробітку на полі й у GPS-картах», — пояснює Гліб Гаврилов.
За словами керівника компанії, оператори іноді пропускають неякісні предмети. Якщо працівники виявляють підозрілу знахідку або бачать, що певну частину ділянки не очистили, вони повідомляють саперів, щоб ті повернулися й перевірили територію. Гаврилов пригадує випадок, коли трактор проїхав ділянкою, а дискова борона натрапила на міну. Вибухом пошкодило скло. Механізатор не постраждав, хоча дуже злякався.
Але тут треба зауважити, що не кожна знахідка вибухонебезпечного предмета означає, що поле розмінували неякісно. Нові предмети можуть потрапляти на поле внаслідок бойових дій, наприклад, через безпілотники. А боєприпаси, які раніше лежали глибше, з часом можуть опинитися ближче до поверхні.
До того ж на Харківщині досі знаходять боєприпаси часів Другої світової війни. За оцінкою Гліба Гаврилова, на цих територіях вони становлять близько 20% усіх знахідок. Понад 80 років тому тут проходила Барвінківська дуга, де точилися запеклі бої.
Ще одна складність — так зване клаптикове розмінування. Посеред поля площею 100 га можуть залишатися 10 га, які оператори не очистили через відсутність документів на право власності чи користування.
Частково проблему вдалося розв’язати після того, як громади отримали право подавати заявки на розмінування невитребуваних і державних земель. Проте залишаються так звані «потеряшки» — ділянки, власники яких виїхали після окупації, а необхідних документів немає.
Перед початком польових робіт компанії доводиться ретельно звіряти межі очищених територій. Для цього в операторів запитують KML-файли й накладають їх на власні електронні карти. Іноді саперів просять ще раз показати межі вже на місцевості.
Розмінування коштує до 80 тис. грн/га. Хто платить?
НТО обходиться орієнтовно у 300–400 грн/га, а саме розмінування, залежно від складності ділянки, — від 50 до 80 тис. грн/га, розповідає Гліб Гаврилов. Для більшості аграріїв це непідйомні суми, тому роботи фінансує держава.
Після завершення розмінування поновлюються і фінансові зобов’язання за землю. Поки ділянка має статус замінованої, компанія користується звільненням від земельного податку та не нараховує орендну плату власникам паїв. Після отримання сертифіката ці платежі відновлюються, навіть якщо безпекова ситуація ще не дозволяє вийти в поле.
Тому «Ландекс Агро» просить операторів завчасно повідомляти про передачу ділянок, щоб планувати роботи й витрати.

«Вважаю кармічно неправильним забирати чужий урожай. Зазвичай фермери компенсують нам ці витрати, збирають свій урожай, а вже потім на ділянку заходимо ми», — говорить Гліб Гаврилов.
На полі, з якого почався наш репортаж, комбайн і далі збирає соняшник, оминаючи вирви. На сусідніх ділянках уже готуються до наступної посівної. Небезпека на Харківщині нікуди не зникла. Час від часу у повітрі чути звуки вибухів, але там, де дозволяє безпекова ситуація, польові роботи продовжуються за планом.
Інна Воробйова, Наталія Родак, Latifundist.com

За матеріалами: latifundist.com
