Понад 200 тисяч гектарів території, що 70 років були вкриті водою Каховського водосховища, відтепер – справжній скарб для археологів та істориків. На цій землі у XIV столітті височіло золотоординське місто Мамай-Сарай, або Шехр-аль-Джедід, яке поступалося розмірами лише Кафі (сучасна Феодосія). Ці землі також пов’язані із зародженням запорізького козацтва. Великий Луг, затоплений у середині минулого століття, у XVI–XVIII століттях був колискою вільних козаків, адже існувала навіть приказка: «Січ – мати, а Великий Луг – батько». Хоча зараз проводити розкопки там неможливо, вчені сподіваються, що з часом така можливість з’явиться. Про потенційні відкриття журналістці «Коротко про» розповів херсонський історик та археолог, а нині військовослужбовець ЗСУ Сергій Нємцев.
Пам’ятки світового значення
– Чи є припущення, що саме може бути виявлено на дні Каховського водосховища?
– Перед будівництвом ГЕС на цій території протягом кількох років працювала експедиція, яка проводила розвідку та швидкі розкопки. Ця місцевість охоплює весь спектр археології півдня України: від пізнього палеоліту до часів Запорізької Січі. Переважно це поселення різних періодів, деякі з яких мають світове значення.
Наприклад, поселення Бабине III, що належить до середньої бронзової доби (приблизно 2100–1600 рр. до н. е.), розташовувалося на лівому березі Дніпра. Воно дало назву цілій культурно-історичній спільноті, що існувала між катакомбною та зрубною культурами. Його два роки досліджувала археолог Софія Березанська, після чого поселення було затоплено. Наступні 70 років ми працювали з колекціями з цього поселення як з еталонними. Саме тут вперше знайшли кераміку бабинського зразка у напівземлянках. Пізніше за аналогією її виділили серед поховань у степу під курганами, що допомогло зрозуміти її місце в епоху бронзи. Виявилося, що ця культура протягом двох століть займала майже всю Україну, за винятком заходу: від Полісся до Чорного моря.
– На які знахідки світового рівня можна розраховувати?
– Археологія прекрасна тим, що ніколи не знаєш наперед, що саме знайдеш. Низов’я Дніпра завжди було багате на біоресурси. Навіть під час посухи, коли степ деградував і скотарство ставало неможливим, у долині річки залишалися багаті пасовища, мисливські угіддя та риба. Це тривало до побудови каскаду ГЕС. Люди жили тут завжди, тому не виключено, що там можуть бути невідомі нам пам’ятки, які не були виявлені минулими експедиціями.
Напівзатоплене місто Золотої Орди
– Чи існують у науковому середовищі плани щодо майбутніх досліджень?
– Плани ми будуємо. Служиш в армії і думаєш: закінчиться все – поїду зі студентами досліджувати. Мріють усі. Але ми не знаємо, що держава збирається робити з цими територіями. Чи відновлюватимуть ГЕС? Від цього залежить стратегія дослідження цих територій.
– Що можна знайти через століття на місці козацьких Січей та золотоординського міста?
– Залишки матеріальної діяльності людини у шарах ґрунту. Культурний шар несе сліди будівництва, господарських ям, сміттєзвалищ. Це можуть бути поселення або похоронні пам’ятки. Поховання бувають курганними – їх видно одразу, або ґрунтовими, які виявляють лише під час розкопок. На місці золотоординського міста на лівому березі Дніпра, ближче до Запоріжжя, така пам’ятка має бути. Частину її затопили, частина залишилася на суші.
– Чи будуть можливі знахідки дублювати артефакти з незатоплених територій?
– Необов’язково. Затопленими опинилися території, розташовані максимально близько до заплави. У деякі періоди люди селилися біля самої води, коли дуже залежали від її ресурсів. Наприклад, мезолітичні стоянки в районі Запоріжжя простягалися до річки. У нижній топографії їхні пам’ятки є, а вище – немає. Тому знахідки можуть відрізнятися.
Перше кам’яне будівництво на українських землях
– Які найцінніші пам’ятки було знайдено навколо водосховища?
– Запорізька, Херсонська області та правобережна Дніпропетровщина є однаково важливими. Дуже значущими є затоплені пам’ятки епохи бронзи Бабине та Ушкалка. На Запоріжжі – Кам’янське городище ямної культури (рання бронза, початок ІІІ тисячоліття до н. е.). Там виявлено, мабуть, найдавніше в Україні кам’яне будівництво та сліди фортифікацій. У всьому ареалі степів півдня України таких пам’яток одиниці – це унікальний центр скіфської культури.
Також варто згадати острів Базавлук на південь від Нікополя. Там була Базавлуцька Січ, звідки Богдан Хмельницький розпочав повстання 1648 року. До нас дійшли Кам’янська та Олешківська Січі на лівому березі. Нині ж відкривається теоретична можливість знайти й інші Січі на островах.
– Як війна впливає на роботу археологів?
– Минуле життя зруйноване. Жоден із херсонських археологів зараз не проводить досліджень. Нас було двоє: я та Денис Сікоза. Денис працює в обласній інспекції з охорони пам’яток, займається моніторингом та фіксацією руйнувань. А я з 2024 року в армії, в протитанкових військах.
Боротьбу з «чорними копачами» поки що програємо
– На місці водосховища вже помічено «чорних археологів». Як із ними боротися?
– Ми не можемо боротися з незаконною діяльністю самотужки. Хоча «чорних археологів» хочеться повбивати… Але робити цього не можна, це злочин. Правоохоронна система у сфері охорони культурної спадщини працює погано: випадки реальних строків – одиниці на всю Україну.
Поки працюють інтернет-платформи, де продають унікальні експонати, та YouTube-канали, де показують пошуки з металошукачем, ця боротьба програна. Копачі діють вільно і нічого не бояться.
– Чи відповідають ціни, що вони виставляють в інтернеті, реальній вартості знахідок?
– У музейній справі є процедура оцінки експонатів. Але головне значення має коновання. Це основна наукова інформація. Окремо взятий предмет – монета, пектораль, меч – втрачає 99% значущості для науки. Його ціна стає рівною сумі, яку хтось готовий заплатити. Бо законного ринку немає, визначити вартість неможливо. Будь-які речі давнини мають здобувати під час наукових досліджень і належати Національному музейному фонду. Будь-яка приватна археологічна колекція на 99% є нелегальною.
– Чи зустрічалися вам у продажу надцінні артефакти?
– Це відбувається постійно. Національний музей історії України разом із правоохоронцями періодично демонструє речі, вилучені на Violity чи інших платформах – там повно унікальних предметів. Можна згадати колекцію колишнього кримського діяча Валерія Горбатова: у 2022 році в Києві в нього вдома вилучили нелегальну колекцію з понад 6000–8000 стародавніх артефактів (включно з античними вазами, скіфськими мечами-акінаками, зброєю, монетами). Це національне надбання, яке чомусь зберігалося вдома у приватної особи.
– Чи викуповують музеї такі артефакти?
– Ні, їх конфіскують правоохоронці. Музеї допомагають з археологічною експертизою для слідства, а потім предмети надходять до фондів.
Найвигідніші військові позиції – на пам’ятках археології
– Маєте наукову мрію?
– Хочу повернутися на городище Скелька (античне грецьке поселення V–III століття до н. е. на Херсонщині). Я почав його копати перед війною. Його добряче пошкодили «чорні археологи». Мрію повністю розкопати пошкоджену частину та з’ясувати внутрішнє планування.
Скелька розташована за сім кілометрів на південь від села Олександрівка на березі лиману і складається з двох квадратів по гектару. Пам’ятку відкрив 1895 року Віктор Гошкевич. Ми розпочали роботи у 2019 році. Жодна експедиція не працювала там довше двох сезонів: 2020-го завадив ковід, 2022-го – повномасштабна війна. Мрію відновити там дослідження.
– Чи руйнують пам’ятки обстріли?
– Олександрівка – це село, вздовж якого у 2022 році проходила лінія фронту. Але руйнують навіть не так обстріли, як фортифікації. І ми, і росіяни вкопуємося у найвигідніших точках – а археологічні пам’ятки, зазвичай, знаходяться саме там. Це домінуючі висоти з найкращим оглядом. На жаль, за цю війну фортифікації звели на багатьох пам’ятках уздовж Дніпра.
Джерело: kp.ua