Про фракцію “Слуги народу” – як матрицю стійкості для зашкварі, невігластва й корупції.
З огляду на суспільний резонанс, вирішив переглянути 220-сторінкову докторську дисертацію нібито авторства Давида Арахамії.
Пишу “нібито”, бо левова частина тексту написана доволі підготовленою людиною, яка проте ніколи не працювала у Верховній Раді України. Це не означає, що матеріали про історію українського та досвід європейського парламентаризму чи аналіз рішень КСУ не відповідають дійсності, просто вони не надто органічно пов’язані з обґрунтуванням наукової новизни дисертації одного із реальних керівників нинішньої України.
А висновки про “Слугу народу” як “матрицю стійкості” чи про те, що “парламентська монобільшість демонструє високий рівень політичної культури та зрілості для конструктивної взаємодії з опозицією, формуючи умови для розвитку демократії в державі”, вас приємно здивують.
Насправді ж настане час, коли майбутній автор правдивої історії фракції “Слуг народу” визначить їй належне місце в історії парламентаризму і назве її унікальною в ганебному сенсі цього слова в контексті більшості характеристик діяльності.
Щодо стійкості.
Це єдина пропрезидентська фракція, яка в часи своєї монопольної влади скоротилася з 254 до 229 депутатів. За період своєї діяльності її покинуло понад 40 депутатів: 20 перейшли в інші фракції, а понад 20 склали мандати.
По факту, на даний момент реальна чисельність депутатів, які підтримують свого президента та уряд, складає не більше 170 осіб. Для прикладу, за кандидатуру міністра закордонних справ Андрія Сибігу, якого запропонував президент Зеленський, “слуги…” спромоглися зібрати лише 171 голос своєї фракції. У ВРУ вже давно діє нова фактична коаліція приблизно зі 170 депутатів: із фракції “Слуги народу” разом із депутатами забороненої проросійської ОПЗЖ та двох депутатських груп, створених за кошти олігархів.
Щодо невігластва.
Це єдина фракція в історії парламентаризму, яка з перших днів потрапила в десятки зашкварі і продемонструвала своє тотальне невігластво: від визначення міфічної зарплати вчителям – до планів внести 465 змін до Конституції. Тож, щоб прикрити свій непрофесіоналізм у парламентській діяльності, вони вирішили вдатися до футболок “Я маю право на помилку”.
Щодо патріотизму.
Це єдина фракція, в якій чинний депутат відкрито став на бік російських загарбників, а ще кількох звинуватили у державній зраді та пропаганді ідеології “русского міра”.
Щодо доброчесності.
Це єдина фракція, де народний депутат приховав інформацію про свою судимість за “згвалтування неповнолітньої неприродним шляхом”.
Це єдина фракція, де десятки депутатів фігурують у справах про хабарі, шахрайство та недостовірне декларування доходів.
Щодо єдності.
Це єдина фракція, де лідер виборчого списку, який певний час був Головою ВРУ, щоденно критикує президента, уряд і парламентську більшість за антинародну, щоб не сказати, злочинну діяльність.
А шостий номер партійного списку та один із керівників уряду і головне медійне обличчя партії заявив про системну кризу управління і закликав до виборів. Одним словом – справжня матриця стійкості для зашкварі, невігластва і корупції.
Тепер до докторської дисертації.
Чому я написав, що левову частину роботи написав фаховий науковець/науковиця, який/яка не прямо пов’язаний/пов’язана з парламентською діяльністю?
Бо серед пропозицій щодо унормування діяльності парламентської більшості та опозиції немає головної та очевидної для парламентаря пропозиції. Йдеться про приведення у відповідність до парламентсько-президентської форми державного правління статусу парламентської коаліції та опозиції.
Нагадаю, що після повернення у жовтні 2010 року президентсько-парламентської моделі Конституції від 28 червня 1998 року з ініціативи команди Януковича та за рішенням КСУ, дві важливі та чинні в період 2008-2010 рр. глави Регламенту – глава 12 “Коаліція депутатських фракцій у Верховній Раді України”, яка містила 7 статей, включно зі статтею 67 про депутатську фракцію з правом коаліції, та глава 13 “Парламентська опозиція” з 5 статей – були повністю вилучені.
Попри відновлення дії парламентсько-президентської конституційної моделі з 21 лютого 2014 року, Верховна Рада вже двох скликань і, зокрема, фракція/коаліція “Слуга народу” так і не повернули до Регламенту дію цих двох глав.
Тому вигадувати якісь псевдонаукові конструкції тут не варто, все доволі очевидно. Однак уже друга парламентська більшість/коаліція не зацікавлена у відкритості та публічності своєї діяльності та узаконенні прав парламентської опозиції.
І найсмішніша пропозиція дисертації лідера “Слуг…” – про узаконення спеціальних слуг для депутатів. Пропонується на повному науковому серйозі дозволити працівникам секретаріату фракції заходити до сесійної зали під час пленарних засідань, щоб “своєчасно й оперативно приносити депутатам матеріали порядку денного…” тощо.
З новим доктором філософії у галузі публічного управління та адміністрування вас, дорогі й толерантні мої українці!