30 Серпня 2026 A+ A- Щоб отримувати актуальну інформацію, оформіть підписку на розсилку Підписатися
Російський військовий трибунал засудив мешканця Мелітополя Артема Мурдіда до довічного позбавлення волі, його матір Ганну – до 22 років ув’язнення в колонії, а цивільну дружину Ганну Вошкодер – до 20 років. Окупаційна влада звинуватила їх в організації вибухів та спробах замаху на представників окупаційного режиму. Всі троє не визнають вини та стверджують, що російські правоохоронні органи домоглися від них свідчень шляхом катування.
Про це інформує видання «Ріа-Південь».
Фото з відкритих джерел
Артем Мурдід проживав у Мелітополі разом із матір’ю Ганною, цивільною дружиною Ганною Вошкодер та її неповнолітньою дитиною. До початку повномасштабної війни чоловік працював інкасатором у «Ощадбанку», а у вільний час захоплювався автомобілями та читанням фантастичної літератури. Після захоплення міста родиною було прийнято рішення залишитись.
У червні 2025 року російський військовий трибунал виніс вирок Артему – довічне ув’язнення, його матері Ганні – 22 роки колонії, а дружині – 20 років. Усі троє не визнали себе винними.
Ганну Вошкодер та Ганну Мурдід звинуватили у незаконному зберіганні вибухових речовин у складі злочинної групи, участі в «терористичному угрупованні», теракті, що призвів до людських жертв, а також у спробі вчинення міжнародного терористичного акту. Артему, окрім цих звинувачень, інкримінували також незаконне створення вибухових пристроїв у складі організованої групи.
Перші вісім років свого довічного терміну Мурдід повинен провести у в’язниці. Крім того, трибунал призначив йому штраф у розмірі 900 тисяч рублів. Його матір було оштрафовано на 600 тисяч рублів, а дружину – на 550 тисяч.
Згідно з версією російського слідства, у червні 2022 року Мурдід нібито налагодив зв’язок з неназваним працівником СБУ на ім’я Олег, який нібито керував «терористичним співтовариством» з території, контрольованої Україною. Згодом Артем, як стверджується, залучив до своєї діяльності матір та цивільну дружину Ганну.
«У червні 2022 року, будучи прихильником проукраїнської ідеології, Артем Мурдід за власною ініціативою та через неприязне ставлення до РФ розпочав співпрацю з «Олегом», — зазначено в обвинувальному висновку.
Як стверджує ФСБ, жінки здійснювали спостереження за представниками окупаційної адміністрації та за рухом поїздів, а також отримували координати тайників з вибуховими речовинами. Артему, як повідомляється, передавали детонатори та мікросхеми, а також інструкції щодо збирання вибухових пристроїв (за версією росіян – бомб).
Ключовим епізодом справи стала спроба замаху на керівника окупаційного підприємства МУП «Міський транспорт» Івана Ткача. За версією слідства, 14 березня 2023 року Мурдід розмістив вибухівку під автомобілем чиновника та здійснив дистанційний підрив. Ткач помер у медичному закладі, а його пасажирка, співробітниця підприємства Олена Сиващенко, зазнала тяжких ушкоджень.
Окрім того, Мурдіду інкримінували ще кілька невдалих замахів. Один з них стосувався начальника залізничної станції Дерябіна. За версією російського слідства, у вересні 2022 року Мурдід розмістив біля дверей його будинку міну з дистанційним пристроєм для підриву. Вибух стався, коли Дерябін проходив повз, проте він не отримав фізичних ушкоджень.
Ще один епізод стосувався представника окупаційної адміністрації Мелітополя Миколи Волика. За версією слідства, у грудні 2022 року Мурдід активував вибуховий пристрій біля під’їзду посадовця. Волик отримав незначні травми – зокрема, подряпини на щоці та гомілці.
Сам Мурдід заявив у суді, що про зміст пред’явлених йому звинувачень дізнався лише після арешту, коли російські правоохоронці застосовували до нього тортури.
«Я ніколи в житті не вчиняв протиправних дій. Про суть пред’явлених мені звинувачень я дізнався лише від представників правоохоронних органів РФ, які створили певні фізичні умови – насильство та тортури, внаслідок чого я був змушений дати свідчення, на яких ґрунтується звинувачення», – зазначив Артем під час свого останнього слова.
Він також підкреслив, що не вважає себе винним у злочинах проти Росії та не є прихильником нацистської ідеології. Мурдід просив суд призначити йому мінімальне покарання.
«Я щиро вважав, що проживаю на території України, відповідно, на мене поширюється виключно законодавство України. Я ніколи не був прихильником нацистських ідей, жив у багатонаціональній державі, зовсім не замислюючись, що я до когось ставлюся зневажливо через його національність», – наголосив Артем.
У листі, зміст якого було опубліковано виданням The New York Times, Мурдід докладно описав події, що з ним відбувалися після затримання у березні 2023 року. Він стверджує, що російські силовики неодноразово завдавали йому ударів та застосовували електричний струм під час допитів. За словами Артема, його також змушували спостерігати за насильством над матір’ю, яку також піддавали катуванням.
Мурдід розповів, що під час допитів від нього вимагали зізнань у причетності до вибухів та співпраці з українськими спецслужбами. Як він стверджував, через фізичне насильство та погрози він погодився надати потрібні слідству свідчення. Саме на них, на думку Артема, значною мірою ґрунтувалося обвинувачення.
Описуючи пережиті події, він також повідомляв про погрози щодо його близьких, використовуючи інших членів сім’ї для примусу до підкорення.
Його мати Ганна заперечила звинувачення окупаційної влади щодо прихильності до нацизму чи націоналізму. Жінка також заявила, що після затримання зазнала жорстокого поводження. Вона просила суд врахувати стан її здоров’я та необхідність постійної медичної допомоги.
«Хочу заявити про застосування до мене фізичного насильства після затримання – зокрема, катування електричним струмом та побиття», – зазначила вона.
Вошкодер під час свого останнього слова заявила, що ніколи не зважала на національність людей і вважає всіх рівними. Вона також просила суд врахувати, що має малолітню дитину, яка потребує материнської турботи.
«Я громадянка України. Спілкуючись з людьми, я ніколи не звертала уваги на їхню національність. Тому я не можу бути націоналісткою і прошу виключити це з матеріалів справи», – заявила вона.
Родина подала апеляцію на вирок ще влітку 2025 року.
Нагадаємо, що минулого року в Росії лише Південний окружний військовий суд у Ростові-на-Дону виніс майже сотню вироків щодо громадян України у справах про «тероризм» та «шпигунство». Загалом, майже кожен п’ятий засуджений за тероризм у Росії у 2023 році – це уродженець України.
Високопосадовці РФ відкрито закликають до «винищення» критиків, а українцям на окупованих територіях загрожують трудовими таборами Сибіру. Правозахисники, дослідивши сучасні практики тиску в РФ, дійшли висновку, що влада продовжує радянську практику знищення української ідентичності.
Теги: воєнні злочини Росії в Україні, Мелітополь, незаконно засуджені в РФ цивільні, право на справедливий суд, російсько-українська війна Поділитися: Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter або ⌘+Enter. Новини 31 Серпня 2026 РФ вдарила по Херсонщині, Запоріжжю та Донеччині: є поранені 30 Серпня 2026 19-річна українка змінила по батькові на ім’я матері: у документах вона тепер Катеринівна “Я часто кажу, що росіяни катують мене на відстані”: донька Плачкових продовжує шукати викраденого росіянами батька У Донецьку підірвали автомобіль одного з керівників Оленівської колонії, причетного до катувань полонених Понад 2 600 цивільних бранців залишаються в російській неволі – МІПЛ
Джерело