Самки більшості ссавців проживають довше життя, ніж самці, особливо помітно це у павіанів та горил. Але є винятки: серед птахів, рептилій та комах довше живуть саме самці. Одна з гіпотез, що пояснюють цю ситуацію, називається гіпотезою гетерогаметної статі. Вона заснована на наявності статевих хромосом: у самок ссавців є дві Х-хромосоми, тоді як у самців — одна Х і одна Y-хромосома, що робить їх гетерогаметною підлогою. Наявність пари Х-хромосом у самок захищає їхню відмінність від несприятливих мутацій і підвищує тривалість життя. У птахів, навпаки, гетерогаметною статтю є самки, пише ScienceDaily.
Міжнародна група вчених, очолювана Інститутом еволюційної антропології Товариства Макса Планка в Лейпцигу підтвердили гіпотезу, опрацювавши дані щодо більш ніж 1176 видів ссавців та птахів із зоопарків по всьому світу. Було встановлено, що у 72% ссавців самки живуть довше за самців на 12%, а у 68% видів птахів самці виявляються довгожителями, випереджаючи самок на 5%. Проте не всі види вписуються в таку картину. “Є чимало прикладів, що суперечать очікуванням”, – зазначає провідний автор дослідження Йоханна Штерк. Наприклад, у багатьох хижих птахів самки не тільки більші, а й довговічніші за самців. Значить, статеві хромосоми лише один з елементів складної мозаїки.
Крім генетичних особливостей, важливу роль відіграють репродуктивні стратегії. Серед полігамних ссавців із гострою конкуренцією самці частіше вмирають раніше за самок. Більшість птахів, навпаки, практикують моногамію, що знижує інтенсивність боротьби за партнерів, у результаті самці живуть довше. Ще одним чинником є батьківська турбота. Встановлено, що та стать, яка бере активну участь у вирощуванні потомства (найчастіше це самки ссавців), характеризується великим терміном життя.
Тривалість життя самців і самок відрізняється у багатьох видів і визначається комбінацією генетичних чинників, особливостей поведінки під час виборів партнера та функцій виховання потомства.
Існує думка, що відмінності у тривалості життя між самцями та самками залежать від факторів навколишнього середовища. Щоб підтвердити або спростувати це твердження, вчені вдалися до вивчення тварин, що мешкають у зоопарках, де природні небезпеки зводяться до мінімуму. З'ясувалося, що навіть у штучно створених безпечних умовах зберігаються суттєві відмінності у тривалості життя між статями. Закономірність відповідає ситуації з людьми: розвиток медичної допомоги та підвищення рівня життя скорочують відмінності у тривалості життя чоловіків та жінок, але повністю викорінити їх неможливо.
Сукупність отриманих даних показує, що відмінності у тривалості життя між самцями та самками міцно закріпилися в ході еволюції. Такі відмінності зумовлюються процесом статевого відбору, ступенем участі батьків у догляді за потомством та генетичними характеристиками, що визначають стать. Чинники довкілля впливають масштаби цих відмінностей, але з здатні повністю нівелювати їх. Різниця між статями, що виявляються, — це не наслідок випадкових обставин, а невід'ємний елемент нашої тривалої еволюційної історії, який, швидше за все, залишиться актуальним і у віддаленому майбутньому.