Життя в стилі “мурасакі”: чому черкащанка створює на замовлення кімоно та вивчає 72 пори року

Фото: особистий архів Тетяни Сніжинської

Японською культурою 22-річна Тетяна Сніжинська з Черкас зацікавилася ще в юності. І захопили її не аніме та манга (японські мультфільми та комікси), а японська життєва мудрість та історія.

Зараз вона вже настільки добре дослідила тонкощі Країни вранішнього сонця, що здатна про них лекції проводити. І це не просто слова – про це їй пишуть самі японці. Втім, Тетяна так і робить – ділиться таємницями Японії на організованих нею ж чаюваннях у Черкасах. Про те, як японці спілкуються кольором і навіщо замість роботи йдуть милуватися квітучою сакурою, Тетяна Сніжинська розповіла кореспондентці Коротко про.

До крамниці ходить у кімоно

У гардеробі Тетяни Сніжинської замість звичного для нас повсякденного одягу висять елегантні кімоно. Їх вона виготовляє самостійно – і собі, і під замовлення. За фахом – вона модельєр одягу. У кімоно ходить щодня в теплу пору року. Взимку одягає не так часто, але все одно японські шати не залежуються. У буденний одяг перевдягається тільки на прогулянки з песиком. До крамниці – у кімоно, відпочивати з подругами – також.

– Дуже багато компліментів, зацікавлених поглядів, і мені це до вподоби. Мене запам’ятовують всі, – усміхається у розмові з Коротко про Тетяна Сніжинська.

Свою першу замовницю Тетяна так і знайшла, просто прогулюючись містом у кімоно. Дівчина замовила повний образ: це пояс, верхнє та нижнє кімоно. У цьому кімоно вона приходить до Тані на японські чаювання. Щоправда, традиційний японський напій, матчу, дівчина поки що не робить.

– Щоб проводити японську чайну церемонію за всіма канонами, необхідно пройти навчання вчителя, – пояснює Тетяна. – Це настільки все важливо: дрібні рухи, ледь помітні погляди… Все має правильно починатися та завершуватись. Це як вистава, а не просто налити чай відвідувачам. Приходити можна тільки в кімоно без візерунків, щоб вони не відволікали від головного – від чаю. У мене поки що немає змоги провести чайну церемонію за всіма правилами, а дилетантом я бути не бажаю.

Своїм захопленням японською культурою Тетяна готова ділитися з усім світом. Фото: особистий архів Тетяни Сніжинської

«Молодий яструб» очікує весну

До одягу у японців абсолютно інше ставлення, ніж у нас. У традиційний одяг – кімоно – вони вкладають особливі значення. Наприклад, за допомогою кольору кімоно японці навіть спілкуються один з одним.

– Наприклад, у лютому кольором ти можеш розповісти, що вже з нетерпінням чекаєш на весну. Для цього потрібно одягнути кімоно кольору «молодого яструба» – це чайно-коричнево-червоний або попелясто-рожевий, подібний до сакури, – розповідає Тетяна. – Це справжня магія! І чим більше ти дізнаєшся, тим більше усвідомлюєш, скільки всього ти не знаєш. Щодня, пізнаючи все більше про японську культуру, я ще більше в неї закохуюсь.

Кожного сезону японці носять одяг іншого кольору. Тільки у японців сезонів не чотири, а аж 72. У січні, наприклад, вони зазвичай обирають вбрання сірого кольору, в лютому – щось рожеве, з відтінком на цвітіння сакури або зелених тонів.

– Все – у їхньому розумінні природи, що дуже важливо для японців, – пояснює Тетяна Сніжинська. – Коли починається зима і природа завмирає, на перший план виходять сірі мишачі кольори. У них навіть колись було правило 48 відтінків чайних кольорів на рік та 100 мишачих. Якось мені це здавалося нереальним – відшукати стільки відтінків в одному кольорі.

Чому кольори мають таке велике значення для японців? Тут варто заглибитись в історію. Тетяна розповідає: з 1600-го по 1800 рік у Японії було дуже багато заборон, пов’язаних із кольором.

– Наприклад, фіолетовий міг носити тільки імператор, – ділиться Тетяна Сніжинська. – Синій, зелений, блакитний – лише представники найвищого стану. Бідні прошарки населення обирали кольори, які найлегше отримати – це чорні, білі тканини. Там був цілий закон, який колір кому можна носити. Це культурний код. Але згодом це змінилося.

Крізь історію Японії простежується також їхня любов до червоного, білого, синього.

Спілкуватись за допомогою кольору японці почали тисячі років тому. І ці традиції віддзеркалюються в їхній культурі і донині.

– Сьогодні на цьому вже менше наголошують, але у них досі меню у закладах чи кольори якихось додатків змінюються залежно від сезону, – зауважує наша співрозмовниця. – На глибокому рівні японці продовжують спілкуватися кольором.

Кімоно для Тетяни – одяг повсякденний, у ньому вона виходить на прогулянки та у міських справах. Фото: особистий архів Тетяни Сніжинської

Фіолетовий полюбляють, жовтий – табу

Якщо в Китаї “головний” колір – червоний, то в Японії це ліловий – “мурасакі”. Також популярні сірі, «припорошені» відтінки різних кольорів. А ось жовтий вони не люблять. Але якщо це припорошено-жовтий, чайний – то вже «ок».

– Жовтий – занадто помітний для японців, вони не люблять вирізнятися, – зазначає Тетяна.

Улюблений колір Тетяни – білий. Японці його називають «колір без кольору». Її улюблене кімоно – біле з журавлями, яке у японців асоціюється з шляхетністю, чистотою та довголіттям і сакурою.

– Якось шила кімоно темно-сірого кольору, а коли вийшла на сонце, виявилося, що тканина з фіолетовим відтінком, – згадує Тетяна. – Це їхній улюблений колір – називається «хатоба-іру». Колір припорошеної сакури. І я закохалася у це кімоно ще більше.

Фасон кімоно завжди однаковий. Розрізнити по цьому одязі заможну людину від бідної можна лише завдяки тканині, вартість якої, до речі, теж залежить від кольору.

– Для японців кімоно – як для нас вишиванка, – зауважує Тетяна. – Хочеш – одягаєш щодня. Є свята, на які нічого, окрім кімоно, японці не дозволяють собі вдягнути. Наприклад, у день свого 21-річчя дівчина може вдягнути лише яскраве кімоно. Також лише кімоно одягають на чайні церемонії – зараз ця традиція відроджується.

Улюблене вбрання дівчини – біле кімоно з журавлями. Фото: особистий архів Тетяни Сніжинської

«Японська філософія допомагає почуватися живою»

Наливаючи чай, Тетяна розповідає про ще одну японську особливість: жити в гармонії з природою.

– Вони навіть мають свято, коли кілька днів не ходять на роботу, а йдуть милуватися квітучою сакурою, – зазначає Тетяна. – Там взагалі багато уваги приділяється перебуванню у моменті – у ту мить, що більше не повториться. Також цікаво, що «вродливими» там вважаються не зовні привабливі люди, а доброчесні, щирі, скромні. Ця філософія і мені допомагати почуватися краще, відчувати себе живою. До речі, нещодавно мені в соцмережах один японець написав, подивившись ролик про мене: “Ти мою культуру знаєш краще за мене. Навіть я стільки не знав про Японію, як ти розповіла”.

Вбратися в японський образ можна в середньому за 3500 гривень. У цю суму входить верхнє кімоно, нижнє та пояс. Клієнтів не так багато, принаймні взимку. Коли настає весна та літо, звісно, охочих більше – вони замовляють вбрання у Тетяни прямо на вулиці, оцінивши її вигляд.