Фехтувальниця на рапірі Аліна Полозюк – про історичну бронзу ЧС: Навчилася контролювати емоції та насолоджуватися уколами

Фото: ФБ FIE – International Fencing Federation

24-річна Аліна Полозюк першою в історії українського фехтування на рапірах здобула медаль чемпіонату світу. Українка виборола нагороду, по дорозі до якої сенсаційно здолала багаторазову чемпіонку світу та лідерку світового рейтингу італійку Мартіну Батіні.

В інтерв’ю “Коротко про” Аліна Полозюк поділилася враженнями від історичного успіху, задоволенням від власного фехтування та важливістю підтримки коханої людини під час змагань.

Коли на кону медаль, це надає впевненості

– Аліно, ви стали бронзовою призеркою ЧС-2026 з фехтування. Які ваші думки та почуття після досягнення цієї мети?

– Нарешті! Ми докладали надмірних зусиль, багато мріяли, сумлінно працювали, і ось бронзова медаль у мене в руках.

– Ви перша українська рапіристка, яка ступила на п’єдестал на ЧС. Що це означає для вас?

– Бути призеркою чемпіонату світу – це справді мрія, а коли в жіночій рапірі ти досягла цього першою для своєї країни, це неймовірно чудово. Але зараз кожна з наших дівчат вписує своє ім’я в нову історію жіночого фехтування на рапірах, тому поступово звикаємо.

– Чи був на цьому турнірі момент, коли ви усвідомили, що повернетеся додому з медаллю?

– Щиро кажучи, я це зрозуміла лише після перемоги в поєдинку за вихід до “четвірки”. Я намагаюся не заглядати в сітку турніру наперед, завжди концентруюся на першому поєдинку, а після перемоги дивлюся лише на наступного суперника, не думаючи, хто там буде далі.

– На шляху до цієї медалі ви обіграли триразову чемпіонку світу та триразову чемпіонку Європи, лідерку світового рейтингу Мартіну Батіні з рахунком 15:9. Завдяки чому ця перемога стала можливою?

– Коли ми готувалися до бою за вихід до “четвірки”, тренерка (Людмила Янова. — Авт.) сказала: “Ти мусиш перемогти, на кону медаль, наша мрія, тож вперед”. Потрібно було виграти цей поєдинок, розробити стратегію, взяти ініціативу у свої руки та нав’язати свою тактику, і, якщо бути чесною, я просто насолоджувалася уколами та власним фехтуванням. Ймовірно, саме те, що на кону була медаль, вселило в мене впевненість і додало всю ту енергію, яку я мала.

Італійки мотивують найбільше

– Як це – виходити на поєдинок проти спортсменки з такою кількістю нагород? Це хвилює, лякає, викликає мандраж? Як ви налаштовуєтеся на такі сутички?

– Коли я виступаю проти більш досвідчених та титулованих спортсменок, а ще й проти італійок, це ще більше мене мотивує, адже вони вважаються найсильнішими у фехтуванні.

– Ви є вихованкою миколаївської школи фехтування. Кому першому з рідного міста повідомили про медаль?

– Моє рідне місто Миколаїв також заслуговує на цю перемогу. Там моя база, там мене навчали робити перші випади. Усі знають, наскільки складними були останні роки для мого рідного міста, але миколаївська школа тримає рівень. Усі мої знайомі та близькі з Миколаєва одразу почали писати та вітати.

– Які цілі ви ставите перед собою на майбутнє?

– Незабаром розпочнеться боротьба за кваліфікацію на Олімпійські ігри, тому завдання – зробити все, щоб потрапити туди командою. Працюємо далі, ще багато чого потрібно досягти, тому тільки вперед!

Аліна Полозюк здобула для України першу медаль ЧС в історії. Фото: ФБ FIE – International Fencing Federation

Я стаю дорослішою та набуваю досвіду

– Минулого разу ми спілкувалися у 2023 році, після вашого успіху на етапі Кубка світу в Турині. Як ви змінилися за цей час як спортсменка? Чим відрізняєтеся від себе версії 2023 року?

 – Звісно, я стаю дорослішою, досвідченішою, краще розумію, над чим саме мені потрібно працювати інтенсивніше, а також не забуваю про психологічний стан. Як з’ясувалося, тут мені ще багато роботи. Я стала більше уваги приділяти своєму здоров’ю, перенесла складну операцію на коліні. Після хірургічного втручання зовсім інакше ставишся до фізичних навантажень: довелося заново вчитися відчувати суглоб, виділяти більше часу на відновлення, щоб виходити на доріжку, не боячись рецидиву.

– Чого вас навчило фехтування на найвищому рівні за останні три роки?

– Швидше приймати рішення у складних ситуаціях, швидше адаптуватися до того, що відбувається на доріжці. Стабільний психологічний стан – це запорука успішного результату.

– Як за цей час еволюціонував ваш стиль фехтування?

 – З’явився необхідний рівень спокою. Раніше могла роздратуватися через один незарахований укол, а зараз навчилася стримувати емоції.

– Що сьогодні є вашою найбільшою перевагою як фехтувальниці: швидкість, тактика, психологія чи щось інше?

– Тривала робота та бажання, яке ще більше підсилювала моя тренерка, а також підтримка родини. Звісно, бувають моменти, коли опускаються руки, особливо після невдалого старту або коли фехтування не виходить належним чином. Тоді я, мабуть, ходжу день без настрою, а потім розмова з тренеркою – і все знову стає на свої місця в голові, і далі продовжуємо працювати.

– Що сьогодні знає про себе Аліна Полозюк такого, чого не знала три роки тому?

– Що можна мати перевагу над Батіні, першим номером світового рейтингу, з рахунком 9:0 (сміється. — Авт.).

Наречений був щасливий

– Хто першим отримав від вас повідомлення після завоювання бронзи? І що ви написали або сказали цій людині?

– Першим був мій наречений Дмитро (відомий український рапірист Дмитро Чучукало. — Авт.), він був неймовірно щасливий, я знаю, як сильно він переживав і вірив у мене.

– Наскільки важливо для вас відчувати підтримку близьких під час важливих турнірів? Чи є людина, думка якої після поєдинків для вас найважливіша?

– Для мене дуже важливо, щоб дивився наречений, оскільки він сам фехтувальник і чудово розуміє рапіру зсередини, тому ми завжди професійно та детально обговорюємо мої виступи вдома. Знаю, що мама завжди дивиться: хоч би яка була година, хоч би вона була на роботі, вона завжди знайде час подивитися мої змагання, тому я завжди відчуваю цю потужну домашню енергію.

Головна підтримка для Аліни – це її наречений Дмитро. Фото: https://www.instagram.com/poloziuk