Ще три роки тому сонячна електростанція розглядалася як один з найпривабливіших активів для бізнесу та інвесторів в Україні. Сьогодні правила енергетичного ринку кардинально змінилися, і ті, хто не зміг адаптуватися, вже стикаються з фінансовими збитками.
Інженерно-інвестиційна група EDS працює в українській енергетиці понад 16 років. За цей період група спроєктувала, збудувала та ввела в експлуатацію понад 3500 комплексних енергетичних об’єктів по всій країні. Накопичений досвід дозволив EDS зреалізувати понад 450 МВт промислових СЕС та 320 МВт·год систем накопичення енергії.
Спираючись на цей досвід, група компаній провела глибокий фінансовий аналіз ринку, використовуючи реальні погодинні дані за весь 2025 рік, а також ринкові тренди з 2023 року до поточного місяця 2026 року. Результатом стали розрахунки, що пояснюють, чому класична модель сонячної генерації втрачає інвестиційну привабливість і де саме зараз формується новий прибуток.
Пастка, непомітна на перший погляд
На перший погляд, власник сонячної електростанції має справу з передбачуваним і стабільним активом. Однак детальний погодинний фінансовий аналіз виявляє іншу картину: реальна прибутковість часто виявляється значно нижчою за очікувану.
Причина полягає не в технічних несправностях чи погодних умовах. Вона криється в тому, що саме в години піку генерації станції ціна на оптовому ринку різко падає.
Чому надлишок генерації негативно впливає на доходи
За останні роки Україна суттєво збільшила сонячні потужності: загальна встановлена потужність перевищила 8,5 ГВт. У 2024 році було введено 800–850 МВт, у 2025-му — ще 1,5 ГВт, а до кінця 2026-го очікується приріст ще на 2,2 ГВт. Це призводить до надлишку потужності цього виду електрогенерації.
Проблема полягає не лише в обсязі, а й у часовому профілі генерації. Основна частина потужності працює в одному вузькому проміжку — у денні години максимальної сонячної активності. До того ж, сама генерація суттєво нерівномірна протягом року: взимку, коли сонячної енергії об’єктивно мало, її вартість на ринку зростає, а влітку, у пік виробництва, ціна може падати до символічних, а в найближчому майбутньому навіть до від’ємних значень.
Сезонний профіль лише посилює добовий. Обидва фактори концентрують надлишок пропозиції в одні й ті самі години та місяці. У результаті ринок пропонує найнижчі ціни саме тоді, коли станція генерує максимум електроенергії. І навпаки, в періоди високої вартості електроенергії СЕС повністю або майже не заробляє. Це є ключовою пасткою класичної моделі сонячної генерації в Україні у 2026 році та наступних роках.
Цифри, що змушують переглянути плани
Аналіз EDS базується не на теоретичних моделях, а на фактичних погодинних цінах 2023-2026 років та цінових трендах за цей період.
Для типової сонячної станції, за даними минулого року, розрахунки показували окупність близько 6,8 року в гривні та 7,7 року в доларах, прибутковість — 14,8% та 13% річних відповідно. Здавалося б, прийнятний результат. Однак дані 2026 року демонструють погіршення цих показників, внаслідок чого ключовий показник інвестиційної привабливості, NPV (чиста приведена вартість), проєкту енергоустановки, що складається лише з сонячної станції, стає від’ємним.
Від’ємне NPV означає, що проєкт простої СЕС на сьогодні не покриває втрати капіталу від знецінення грошей у часі.
Інвестор витрачає час, операційні ресурси та управлінські зусилля, отримуючи натомість нижчу ефективність.
Цю тенденцію коментує Василь Соколов, фінансовий аналітик інженерно-інвестиційної групи EDS:
Чим більше сонячної генерації з’являється в системі, тим сильнішим стає тиск на денну ціну електроенергії. Класична модель промислової СЕС із продажем на оптовий ринок електроенергії України вже перейшла з категорії високодохідних інвестицій до сегменту консервативних активів. Основний інвестиційний зсув зараз відбувається не в площині “більше мегават генерації”, а в площині управління часом, коли ця генерація потрапляє на ринок. І, враховуючи прогнозоване зростання частки ВДЕ в балансі, ми не бачимо фундаментальних передумов для суттєвого покращення ситуації для ізольованої моделі СЕС.
Василь Соколов фінансовий аналітик інженерно-інвестиційної групи EDS
Хто заробляє на ринковому арбітражі
Поки власники класичних СЕС втрачають маржу через денні обвали цін, інші учасники ринку ефективно монетизують цю волатильність. Головний інструмент — промислові установки зберігання енергії (УЗЕ).
Найперспективнішим рішенням для власників вже існуючих СЕС є інтеграція УЗЕ до сонячної станції в єдиний маневровий енергетичний хаб.
«Прорив у технологіях стався саме вчасно, за останні кілька років, коли вартість УЗЕ з промисловими обсягами потужності та ємності стала доступною для дооснащення цими установками вже діючих СЕС. Саме ця гібридна модель зараз фундаментально змінює економіку енергетичних проєктів», — зазначає Василь Соколов, фінансовий аналітик EDS.
Економіка гібридних рішень: ключові конфігурації
EDS провела детальні розрахунки для різних варіантів інтеграції та вже втілила найефективніші з них на практиці.
Для власників вже діючих сонячних електростанцій природним першим кроком для покращення економіки проєкту є додавання системи накопичення енергії (УЗЕ). Навіть відносно невелика система накопичення дозволяє помітно покращити економіку проєкту.
Перенесення обсягів продажу енергії в часі (послідовна модель роботи СЕС та УЗЕ). У разі наявності ТУ лише на продаж електроенергії, УЗЕ заряджається виключно від сонячної станції в світлові години доби та розряджається (продає в мережу) у вечірні години максимальних цін. Окупність цієї гібридної установки становить близько 6,2 року в гривні та близько 7 років у доларі США, IRR 16% та 14% відповідно. Ефективність даної установки нижча, особливо в зимовий період, проте модель все одно перевершує чисту СЕС. Крім того, за можливості для даної гібридної установки в майбутньому отримати ТУ і на купівлю електроенергії, модель трансформується в наступну, ще більш прибуткову модель паралельної роботи СЕС та УЗЕ.
На практиці цю логіку демонструє один із реалізованих проєктів EDS. Комплекс об’єднує 19 станцій по 1 МВт і понад 32 тисячі фотомодулів з річною генерацією 1 282 МВт·год кожна. До існуючої станції інтегрували УЗЕ потужністю 1 МВт та ємністю 2,33 МВт·год. Проєкт було реалізовано за 4 місяці.
Незалежна (паралельна) модель роботи СЕС і УЗЕ з одним циклом зарядки та розрядки УЗЕ на добу. Під паралельною роботою мається на увазі, що сонячна електростанція та установка зберігання енергії розташовані на спільній земельній ділянці та мають одну спільну точку підключення до загальних електромереж, але функціонують незалежно одна від одної. СЕС окремо продає всю свою генерацію в мережу за поточними ринковими цінами, тоді як накопичувач самостійно здійснює арбітраж: заряджається найдешевшою електроенергією з мережі в “найдешевші” години та продає її в періоди цінових піків.
Особливо важливо, що така модель залишається максимально передбачуваною та характеризується одним із найнижчих рівнів ризику. Вона забезпечує швидке накопичення прибутковості вже з перших років експлуатації завдяки сильному позитивному cash flow. При цьому система досить диверсифікована: у періоди відносно високих цін та відносно низької цінової волатильності на добу кращі фінансові показники демонструє СЕС, а в дні високої цінової волатильності — більше “заробляє” накопичувач.
Окупність такої моделі становитиме близько 4 років у гривні, та 4,3 року — в доларах. Дохідність (IRR) — 25,1% та 23,4% відповідно.
Прикладом впровадження такої моделі в Україні є автономний енергетичний хаб із портфоліо EDS, збудований для великого промислового підприємства. Комплекс об’єднує сонячну станцію на 7 МВт — 14 300 панелей JinkoSolar та 22 інвертори Huawei. Центральним елементом гнучкості хабу стала УЗЕ ємністю 6 МВт·год, а AI-диспетчеризація з точністю до 95% розраховує найвигідніші часові слоти для зарядки та розрядки системи.
Незалежна (паралельна) робота СЕС та УЗЕ з подвійним циклом зарядки-розрядки УЗЕ на добу. Це вже вдосконалена версія попередньої моделі. Тут накопичувач працює у двох циклах зарядки та розрядки протягом доби, коли це економічно вигідно з точки зору цінових коливань на оптовому ринку електроенергії РДН. Саме ця модель показує найкращі результати серед усіх комбінованих варіантів СЕС + УЗЕ.
Фактично, ми виходимо на рівень високодохідної інфраструктурної інвестиції. Ця модель демонструє найагресивніше зростання накопиченого прибутку.
Водночас важливо чесно обговорювати обмеження. У короткостроковій перспективі подвійний цикл є економічно доцільним, особливо в умовах поточної волатильності українського ринку. Однак у довгостроковому горизонті можливе поступове насичення ринку маневровими потужностями, через що другий цикл потенційно може втрачати частину маржинальності.
Тому ми оцінюємо цю модель як максимально прибуткову, але водночас більш ризиковану для довгострокового прогнозування. Окупність — 3,8 року в гривні, та 4 роки — в доларах, IRR — 26,5% та 24,8%.
Е-мобіліті хаби: новий рівень доходу
Наступний рівень розвитку — повноцінні енергетичні хаби з кількома потоками доходу. Вони поєднують генерацію, накопичення, зарядну інфраструктуру для електромобілів та комерційну зону.
«Базова конфігурація, яку ми розробили: 2 МВт сонячної генерації, 6 МВт·год накопичення, 8 швидкісних зарядних станцій потужністю до 480 кВт кожна та комерційна зона 450–500 м² — фудкорт, ритейл, сервіси. Дохід генерується одночасно від продажу електроенергії для електромобілів і в мережу, оренди комерційних площ і реклами. Інвестори, які входять у цей сегмент зараз, формують позицію в інфраструктурі, попит на яку демонструватиме стійке зростання», — зазначає Василь Соколов.
Ми можемо реалізувати всі ці моделі «під ключ» — від пошуку та підбору земельної ділянки до повного будівництва, підключення та подальшого супроводу, а за умови привабливої транспортної локації — також оснастити об’єкт зарядними станціями для електромобілів.
Нові горизонти для бізнесу
На сьогодні портфель EDS у сегменті систем накопичення енергії становить 190 МВт на етапі реалізації та понад 700 МВт у проєктуванні. Це свідчить про швидке дозрівання ринку маневрових потужностей в Україні.
Український ринок електроенергії змінюється структурно, і саме ці зміни відкривають простір для нових бізнес-моделей. Зростання сонячної генерації та посилення волатильності цін формують попит на гнучкі рішення, які ще кілька років тому були нетиповими для українського енергетичного сектору.
Поєднання сонячної станції з системою накопичення, гібридні конфігурації з когенерацією, інфраструктура е-мобіліті з множинними потоками доходу — усе це приклади нетривіальних, але вже перевірених практикою рішень. Вони дозволяють перетворити системний виклик ринку на джерело додаткової прибутковості.
Для власників діючих СЕС це можливість переглянути економіку наявного активу. Для інвесторів — шанс увійти в сегмент на ранньому етапі його розвитку. Питання для інвестора сьогодні полягає не в тому, чи варто розглядати маневрові хаби, а в тому, як швидко знайти компанію, з якою ці проєкти можна реалізувати.