Очільниця арктичної експедиції Анжеліка Ганчук: Щоб спрогнозувати погоду в Києві, треба її досліджувати і в Антарктиді

Фото: ФБ Національний антарктичний науковий центр

У далеку мандрівку – на станцію «Академік Вернадський» – незабаром відправиться 31-а українська антарктична експедиція. Уперше її поведе жінка – метеорологиня та вже знана полярниця Анжеліка Ганчук. Незважаючи на велику зайнятість, вона виділила трохи часу на розмову і поділилася для Коротко про, чому прагне повернутися до Антарктиди, для чого слід досліджувати погоду на Південному полюсі і… чому не можна торкатися пінгвінів.

Дала згоду без сумнівів

Анжеліка Ганчук каже, що полюбила зиму в Антарктиді. Фото: ФБ Національний антарктичний науковий центр

– Анжеліко, ви вже бували в Антарктиді. Забажали повернутися через професійний інтерес чи залишилися якісь особливі відчуття?

– Полярники поділяються на дві групи. Є ті, яким вистачило здійснити заповітне бажання і попрацювати там рік. А також ті, хто по-справжньому відчув, що Антарктика в їхньому житті відіграє важливу роль. Це ніби як ти поїхав кудись далеко, живеш там і хочеться додому. А повернувся – і знову тягне туди. У полярників особливі умови, своєрідний ритм життя, ти звикаєш до цього цілий рік. Тому, коли від’їжджаєш, то кличе назад. Немає цьому простого пояснення, як немає пояснення, за що ти любиш людину. Відповідь: за все. Так і тут.

Проте, звісно, є і професійний мотив і багато іншого додається.

– Чи є певний елемент романтики?

– Авжеж, в Антарктиці дуже непрості умови життя і водночас дуже гарні, неповторні пейзажі. Таких більше ніде не побачиш і тому за ними сумуєш.

– Ви хотіли потрапити до 31-ї експедиції на «Вернадського», а чи були готові її очолити? Коли вам надійшла така пропозиція?

– Пропозицію зробили на етапі проходження конкурсу. Я не можу стверджувати, що я цього чекала чи навпаки – зовсім не сподівалася. Просто в певний момент виникла пропозиція, на яку я дала згоду без вагань.

– Ви завжди така рішуча?

– Так. Специфіка моєї роботи така, що на прийняття рішення виділяється дуже мало часу. Я працюю зі складними погодними умовами, з попередженнями про небезпечні явища. Це велика відповідальність, ти завжди маєш бути готовим до того, що трапиться. За мить треба вирішити: так або ні. Сумнівам не лишається місця.

Повертаючись до України, знову прагнеш в Антарктиду, каже Анжеліка. Фото: ФБ Національний антарктичний науковий центр

Радію, що є багато різного інструментарію

– Полярна станція як космічний корабель. Замкнутий простір, люди близько один до одного. Коли формують команду, чи враховується психологічна сумісність?

– Враховується на кожному етапі відбору. Окрім перевірки на професіоналізм, проводяться численні психологічні тести, які спеціально підготовлені для полярників конкурсною комісією. Психологічна сумісність визначається також на етапі зборів, коли полярники живуть приблизно 10 днів разом у закритому просторі. Це у нас як «тренувальний політ».

– Ви вже мали досвід налагодження команди?

– Так, на своїй поточній роботі я обіймаю керівну посаду, в колективі проводимо навчання, тренінги. Ми часто стикаємося з тим, що для виконання завдання потрібно правильно визначати навички людей, треба вміти розгледіти, хто цю задачу зможе ефективно виконати.

– Певно, на станції «Вернадського» ви не будете займатися лише керуванням і адмініструванням. Які наукові напрямки плануєте розвивати і продовжувати?

– Як метеоролог, я буду проводити гідрометеорологічні та гляціологічні дослідження. Гляціологічні – це все, що стосується кріосфери: снігу, льодового покриву. Що з ними трапляється, як вони рухаються, як існують. Дуже тішить, що у полярників багато різного інструментарію. Від георадарів, автоматизованих метеостанцій до гідрологічних зондів, які занурюються в океан на великі глибини, і радіозондів, які піднімаються високо в атмосферу.

Також я займатимусь прогнозуванням погоди для полярників. Більшість робіт виконується не лише на станції, а під час виїздів. Щоб такі короткочасні експедиції були безпечними, неодмінно потрібен точний прогноз. А в Антарктиці його складати значно важче, ніж у наших широтах. Тому що погода швидше змінюється.

А так виглядає полярне сонце в Антарктиці. Фото: facebook.com/anjelika.ganchuk

Ми всі пливемо на одному судні

– Для полярників прогнози – це зрозуміло. Але є наївне питання: навіщо досліджувати погоду на такій далекій від нас Антарктиді? Яка з цього може бути користь європейцям?

– Пояснення дуже просте. Уявіть собі судно, яке пливе. Щоб не сталося лиха, треба розуміти, що впливатиме на його рух, які умови будуть на борту. І це все про нас – про людей, бо всі ми пливемо на одному великому судні, яке називається планета Земля. Все, що на ній відбувається, в кожній окремій частині нашої земної кулі, взаємопов’язане між собою.

Ми зазвичай бачимо те, що ближче, наприклад, вплив хмари, яка зараз сипле зверху снігом, але все, що відбувається в океанах по світу, має вплив на цю хмару. Як і на багато інших процесів на планеті. Земля – це єдина система тісного зв’язку атмосфери та океанів. Щоб сказати, якою буде погода у Києві, треба мати модель, яка описує циркуляцію атмосфери по всій планеті. Потім ці дані уточнюються та пристосовуються для свого регіону, у нас це роблять синоптики Українського гідрометеорологічного центру. Але якщо будуть прогалини, як ми кажемо, «сліпі зони» по планеті, без даних ми не зможемо точно зрозуміти, що наближається до нас і чого чекати.

– Ви берете участь у міжнародних проєктах. Вони також можуть бути пов’язані з Антарктидою?

– Дещо пов’язане, дещо буде пов’язане згодом, тому що зараз йдеться про поліпшення якості нашої метеорологічної мережі в Україні. А це матиме свій вплив на те, чим ми зможемо забезпечувати полярників в Антарктиді.

Метеорологія – важливий напрямок роботи на станції. Навіть пінгвіни це розуміють. Фото: facebook.com/anjelika.ganchuk

Полярник – це не той, хто не змерзає

– Експедиція вирушає зовсім скоро. Чи не шкода після аномально вже для нас такої холодної зими знову їхати в холоди? Чи буває в Антарктиці літо?

– Літо в Антарктиці зазвичай як українська зима, але це сприймається зовсім по-іншому. Той одяг, у якому ми зазвичай ходимо в Україні, і те взуття насправді не ідеальні. Тому і мерзнемо на вулиці, на зупинках, чекаючи транспорту, падаємо, коли слизько.

Полярник – це не той, хто не змерзає, це той, хто правильно одягнений. Це зовсім інший тип одягу, інший тип взуття. Це обов’язково «кішки» з гострими кігтями для пересування по кризі. Якщо в Києві одягнутися, як в Антарктиді, то будеш схожим на космонавта.

– А вам подобається холод?

– Раніше не подобалися ні холод, ні зима. Але дуже хотілося поїхати до Антарктики. І після адаптації до неї відчула, що мій організм вже не сприймає спеку. Антарктика змінила відчуття тепла і холоду. Коли там було літо і повітря прогрівалося до +5 градусів, ми виходили зі станції просто у футболках. Коли відпливали додому на «Ноосфері» (науково-дослідне судно-криголам, що належить Національному антарктичному науковому центру. – Ред.), то ставили клімат-контроль на найнижчу позначку +16 градусів, бо більше здавалося реально спекотно.

– З пінгвінами спілкувалися? Вибачте за ще одне наївне запитання: вони ніби не полохливі, їх можна погладити?

– Спілкувалася. Але погладити не можна. По-перше, пінгвін ніколи не дасться, буде тримати дистанцію, бо це все-таки дикий птах. По-друге, в Антарктиці це заборонено. Контакт з людьми може зашкодити місцевій флорі та фауні.

Інша річ, що між ними ходиш, вони частина життя в експедиції. Не сусіди – господарі цих місць, а ти їхній гість. Пінгвіни живуть досить довго, коли приїжджаєш до них кілька разів, є велика ймовірність зустріти ті самі пари, але впізнати своїх знайомих, звісно, дуже важко.

Пінгвінів полярники люблять – навіть комікси про них складають. Фото: ФБ Національний антарктичний науковий центр

Увесь багаж має бути корисним

– Що візьмете з собою до пінгвінів у гості? Можливо, щось дуже особисте? Ми знаємо, що ви творча людина – пишете вірші і прозу, малюєте, граєте на гітарі…

– Важко сказати, тому що все, що ти маєш взяти в експедицію, повинно бути корисним. Вантаж дуже обмежений. Я дуже хочу взяти більше апаратури для зйомки на «Вернадського». Фото- та відеоматеріалів про станцію і події навколо неї ніби багато, але більшість людей, хто тут був, знімали недовго і за гарної погоди. Матеріалів про те, як ми працюємо за поганої погоди, дуже мало. Тому що банально мобільний телефон, якщо вітер вихопить його з рук, вкриється кригою.

А дуже хочеться зробити правдиві зйомки, щоб люди побачили, що робота полярників – це не тільки про блакитне небо і білосніжні айсберги, а передусім наука і боротьба зі стихією.

– Як оцінюєте «Антарктиду» Антона Птушкіна?

– Те, що він побачив, він передав добре. Але знову ж таки Антон також перебував на станції невеликий проміжок часу, і більшість з того, що роблять там науковці, йому просто не випало побачити. Він перебував під час перезмінки, а це здебільшого розвантажувально-завантажувальні роботи. Малий епізод буденності.

Довідка Коротко про

Анжеліка Ганчук закінчила Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, має ступені бакалавра та магістра з відзнакою за напрямом метеорології та кліматології. Працювала синоптиком у відділі метеорологічних прогнозів Укргідрометценту. У 2022-2023 роках брала участь у 27-й Українській антарктичній експедиції. Після повернення очолила сектор чисельного моделювання та прогнозування УкрГМЦ.

Сьогодні займається впровадженням сучасних чисельних моделей прогнозування погоди й небезпечних явищ, адаптацією прогнозних методик до національних умов та інтеграцією супутникових даних у щоденну операційну практику.

Має понад 10 років професійного досвіду, стажувалася у більш ніж 10 країнах світу. Бере участь у програмах EUMETSAT та Baltic+, де виступає представником і тренером від України. Окремий напрям — співпраця з британським Met Office у впровадженні однієї з провідних у світі платформ для візуалізації метеорологічних даних, яка використовується для телевізійного мовлення та медіапродуктів УкрГМЦ.