Шорт-трекістка Єлизавета Сидорко: Нести стяг на Олімпіаді – причина пишатися собою

Фото: Marcel ter Bals/DeFodi Images/DeFodi via Getty Images

21-річна атлетка з шорт-треку, Єлизавета Сидорко, разом з досвідченим скелетоністом Владиславом Гераскевичем удостоїлися можливості нести державний прапор під час церемонії відкриття зимових Олімпійських ігор, що стартують в Італії вже 6 лютого.

Єлизавета залишиться в історії як наймолодша українська представниця шорт-треку, котра понесе прапор. Більше того, вона – єдина атлетка нашої держави у цій дисципліні. Спортсменка завоювала перепустку на дистанції 500 метрів. Для України участь у цьому виді спорту – значна подія, оскільки це перша поява наших атлетів на ОІ з 1990-х років.

Про підготовку до Олімпіади, специфіку тренувань і свій рожевий шолом Єлизавета розповіла в інтерв’ю Коротко про.

Чим ближче до турніру, тим більше хвилювань

– Єлизавето, ви будете наймолодшою прапороносицею в історії України на зимових Олімпіадах, і вперше ця роль дісталася представниці вашого виду спорту. Що це для вас значить?

– Для мене це мотив пишатися собою, своїми зусиллями та виконаною роботою. Також для мене це велика честь – нести стяг своєї країни на таких масштабних змаганнях, як Олімпійські ігри.

– Які були відчуття та емоції, коли почули про це?

– Я була приголомшена цією звісткою, дуже рада і водночас здивована. Не сподівалася, що мою кандидатуру запропонують і затвердять, адже серед українських олімпійців є більш імениті та відомі спортсмени.

– В Італії ви будете дебютанткою. З психологічної точки зору, це допомагає чи навпаки? Чи є хвилювання перед невідомим? І особливо – перед тягарем великої відповідальності?

– Чесно кажучи, чим ближче до турніру, тим сильніше я починаю хвилюватися. Але одразу ж заспокоюю себе тим, що я є достойною представницею українського шорт-треку, завоювала цю ліцензію, і краще за мене ніхто не виступить.

– У чому полягає складність підготовки до Олімпіади?

– До Олімпійських ігор, як і до кожного турніру, я готуюся старанно: прислухаюся до реакцій свого тіла, сумлінно ставлюся до тренувального процесу та відновлення. Найбільша складність особисто для мене полягає в психологічній підготовці, оскільки шанс у мене буде тільки один, і я мушу використати його на повну.

– Де і в яких умовах ви готувалися до Ігор?

– У Польщі, в місті Білосток. На жаль, в Україні відсутні належні умови для тренувань збірної команди, особливо під час відключень електроенергії, коли якість льоду безпосередньо залежить від освітлення.

Єлизавета переконана – без позитиву у шорт-треку робити нічого. Фото: Інстаграм Єлизавета Сидорко

Починала в Сумах, де не було льодового комплексу

– Ви родом із Сум – міста, яке особливо сильно страждає всі ці роки від обстрілів. У якому стані зараз та інфраструктура, де ви робили свої перші спортивні спроби?

– Свої перші кроки у спорті я зробила саме в Сумах. Там ніколи не було льодової арени, яка могла б забезпечити тренування цілий рік, тому я поєднувала ролики в теплу пору з ковзанами взимку у звичайній хокейній «коробці». Зараз я представляю харківську школу. Знаю, що в Харкові було дві льодові арени, і обидві постраждали від ударів російських ракет. Тому розвиток ковзанярських видів спорту частково «переїхав» із Харкова, Сум, Шостки та Києва до Польщі та Німеччини.

– Ви єдина представниця шорт-треку від України, якій пощастило пробитися на Олімпіаду. Як ви вважаєте, чи може це досягнення дати поштовх шорт-треку в Україні, щоб на наступних Іграх мати вже більше наших учасниць?

– Я сподіваюся на майбутній прогрес шорт-треку в Україні. Було б добре для початку збільшити кількість квот на дистанції, а краще – кількість спортсменок. Молоде покоління підросте до того моменту, аби тільки склалися належні умови для прогресу.

– З чого взагалі для вас почався шорт-трек? Як ви починали свій шлях у спорті?

– Мій перший тренер ходила по школах і запрошувала діток у свою секцію. Я зацікавилася і вирішила спробувати, тим паче, що це було поруч із моїм будинком. Мені сподобалося, я почала глибше занурюватися у спортивне життя і зараз маю результат – участь в Олімпійських іграх.

– Якими рисами має володіти успішний спортсмен у вашому виді спорту?

– Основні риси – це дисциплінованість і завзятість. Вважаю, що без них успіхів не буде. З кількістю змагань ти здобуваєш досвід, з ним приходять тактика, стратегія, вміння орієнтуватися безпосередньо на доріжці під час забігу. Без позитивних людських якостей теж нікуди, тому що тобі потрібно тренуватися в команді. Якщо є якісь особисті непорозуміння, важливо не поєднувати це з тренувальним процесом і ставитися до цього з професійної точки зору.

– Наскільки виснажливими є тренування у шорт-треку? Скільки часу ви приділяєте льоду та роботі в залі?

– Тренування вимагають дуже багато часу та зусиль. Тільки самого «льоду» ми маємо 9 годин на тиждень, плюс перед кожним тренуванням година розминки, після – деякий час “на заминку”. На льоду ми робимо різні тренування: аеробні, анаеробні, спринт, специфіка під змагання, техніка, естафети. Силові – мінімум двічі на тиждень та велотренування від 2 до 4 разів на тиждень. Саме тому важливо стежити за своїм відновленням.

– Глядачі під час виступу бачать чудову картинку. Але що залишається за кадром?

– За кадром залишаються емоції, титанічна праця спортсмена та тренерів, підтримка рідних і друзів. За кадром залишається 99% всього, що було зроблено заради того, щоб глядачі змогли побачити той самий 1%.

Спортсменка додала у спортивний імідж трохи шарму. Фото: International Skating Union

Рожевий шолом? Додала в спорт трохи дівочого стилю

– Ви виступаєте і тренуєтеся в рожевому шоломі. Вам подобається цей колір? Чому обрали саме його?

– Базові кольори шоломів – чорний та білий. Коли у продаж надійшов рожевий, я зрозуміла, що він мені потрібен. Рожевий мені дуже подобається. Разом із шоломом для повної картини я маю рожеві окуляри, колір дужок яких такий самий, як на моїх «черевичках». Образ доповнюю бантиком-резинкою перлинного кольору. Потрібно було внести трохи бренду та дівочого стилю у спорт.

– Ви як спортсменка відвідали вже досить багато країн. Де вам сподобалося найбільше?

– Кожна країна вражає по-своєму. Якщо порівнювати за умовами для шорт-треку, то найкращий лід у Китаї, Канаді, Німеччині. Якщо спиратися на все інше, то подобається Південна Корея, Японія, Італія (хоча лід там теж чудовий), Нідерланди. Кожна запам’ятовується по-різному і кожна унікальна.

– Чи є у вас улюблена страва, кухня?

– Я така людина, що майже все їм, і кожна кухня мені приносила смакове задоволення. Звісно, українська кухня і мамині страви займають найвище місце в рейтингу.

– Як любите проводити вільний від спорту час?

– Поза спортом я вчуся, також люблю готувати, особливо щось нове для мене. Іноді можу переглянути декілька фільмів, пограти в комп’ютерні ігри.

– Про що мрієте?

– Зараз мрію тільки про одне – закінчення війни, це найголовніше. Як таких бажань не маю, маю цілі, до яких я рухаюся.