Зірка українського волейболу Олег Плотницький: Очолити федерацію? А чому б і ні!

Фото: ФБ Oleh Plotnytskyi

28-річний Олег Плотницький – один із найяскравіших талантів українського волейболу. Він вкотре підтвердив це, нещодавно здобувши перемогу на Клубному чемпіонаті світу у складі італійської «Перуджі». У 2026 році з’явилися відомості, що Олег можливо відновить виступи за українську збірну, з якої пішов у 2025-му. Спортсмен не стверджує відкрито про повернення, проте і не відкидає такий варіант розвитку подій.

Про тріумф на КЧС, повернення до національної команди та плани на перспективу Олег Плотницький поділився в інтерв’ю Коротко про.

Ще є трепет перед іграми – отже, не все ще здобув

– Олеже, нещодавно ви вже втретє у складі «Перуджі» виграли на Клубному чемпіонаті світу. Що для вас представляє дане досягнення?

– Насамперед, те, що ми – найкращий клуб у світі, а по-друге – що рухаємося у вірному напрямку.

– Як для вас в цілому пройшов 2025 рік? Що в ньому вдалося, а що – ні?

– Хороший рік, у якому, як завжди, були як перемоги, так і поразки. Але я вважаю рік доволі успішним: ми привезли додому кубок Ліги чемпіонів – нагороду, якої не вистачало в колекції нашого клубу.

– У чому таємниця успіху «Перуджі»? Що робить вашу команду не просто сильною, а постійною?

– Праця, праця, праця, міцний тренерський штаб, першокласні гравці та наші шанувальники.

– У вас за спиною величезна кількість перемог і звершень. Але що спонукає вас так наполегливо працювати й надалі?

– Ще є трепет перед іграми – отже, не все ще здобув або відіграв.

– Однією з найбільш обговорюваних подій у спортивних ЗМІ у 2025 році було ваше рішення припинити виступи у збірній. Важко далося це рішення?

– Зовсім не просто. Багато часу та зусиль було віддано для наближення нашої команди до світових лідерів.

– Складні відносини з керівництвом Федерації – це основна причина такого рішення?

– Ні, це не основна причина, тому що не може бути складним те, чого немає, не існує.
 
– Чи є можливість одного разу знову побачити вас на полі у формі збірної України?

– Як бачите, вже пишуть на різних сайтах, що є така ймовірність, час покаже.

– В одному зі своїх коментарів ви згадували про те, що бачите себе в ролі кандидата на посаду голови Федерації волейболу України. Чому саме так? І з якими ідеями йшли б у спортивні функціонери?

– Є бажання та бачення того, що наш волейбол може бути у багато разів кращим. Я реально оцінюю цю перспективу серйозно і намагаюся здобувати знання, інформацію про те, що і як можна робити та розвивати. Перш за все, це дитячий волейбол і наші дитячі тренери. Пошук можливостей для підняття їхньої кваліфікації та фінансової допомоги. Потім – умови для збірних команд. Якщо прагнемо боротися за медалі, отже, намагаємося називатися однією з провідних збірних, а значить, навколо збірної все повинно бути теж на високому рівні.

– Які цілі ставите перед собою на 2026 рік?

– Поїхати з сином (Святославу Плотницькому 5 років. – Авт.) на нічну риболовлю – найголовніша мета.

У скарбничці Плотницького вже є всі трофеї світового рівня. Фото: інстаграм Олега Плотницького

Ступінь відповідальності робив моє життя легшим

– Коли ви усвідомили, що волейбол – це не тільки дитяче хобі, а покликання життя?

– Мені здається, у мене не було періоду дитячого захоплення. У 6 років як пішов на перше тренування, так і захопило. Це в крові, я вважаю, інших варіантів не було.

– Зі зростанням вашої кар’єри зростала і важливість матчів. Чи позначалося це якось на вашому морально-психологічному стані? Рівень відповідальності робив ваше життя легшим чи важчим?

– Мені здається, що як після перемог у вирішальні моменти, так і після дій, які призводили до поразки, я ставав тільки міцнішим у морально-психологічному плані. Звісно, були поразки, які сприймалися та переживалися важче, але це було дуже давно. Я думаю, що до певного моменту ступінь відповідальності робив моє життя легшим. Я не відкидав відповідальність, мені це імпонувало, а у дорослому віці вона взагалі перестала якось впливати.

– Ви кажете, у вас досі є хвилювання перед важливим матчем. Що допомагає утримувати ці емоції під контролем?

– Хвилювання є перед кожною грою, іноді навіть за добу до гри. Допомагає сон – трохи заспокоїтися, а потім вже бац – і гра розпочинається. Потрібно вже не хвилюватися, а грати. Бути впевненим у собі та знати: якщо ти старанно та якісно готувався, то чому має щось піти не так?

– Волейбол – дуже динамічна гра. Чи можливо, що надмірна емоційність у якийсь момент може зрештою зашкодити результату?
 
– Так, безумовно. З досвідом розумієш, що навіть занадто радісні емоції після виграного очка чи сету не завжди добре позначаються на подальшому результаті. Тому іноді потрібно навчитися себе стримувати, не збивати свій темп, дихання і залишати цю енергію на потім.

– Які риси характеру сформував у вас волейбол?

– Мабуть, лідерські якості, комунікабельність та відповідальність.

– Яка різниця між волейболом в Україні та в інших країнах Європи?

– Якщо порівнювати з провідними чемпіонатами, то різниця колосальна… Це і швидкість, і сила, і техніка, і швидкість мислення. Якщо порівнювати з середніми за рівнем чемпіонатами, то вони кращі і за швидкістю, і за технікою у більшості випадків.

– Як війна в Україні позначилася на волейболі? У якій точці свого розвитку зараз перебуває цей вид спорту?

-100% відкотився досить відчутно назад, але добре, що в країні є чемпіонати як професійних клубів, так і дитячі, тому далеко не все втрачено.

Сучасний волейбол – швидкісне та видовищне дійство. Фото: ФБ Oleh Plotnytskyi

Борщик із салом і часником

– Який ви поза волейболом?

– Та, напевно, такий самий, яким ви бачите мене на полі. Можливо, навіть поза полем я складніший. Це краще у моєї дружини спитати.

– Чим любите займатися у вільний від спорту час?

– Риболовля, пляжний волейбол, сон.

– Що для вас є ідеальним відпочинком?

– Намет, риболовля, вогнище. Але зараз якщо це навіть просто присниться, то вже вважається, що був.

– Ви вже досить багато часу провели в Італії. Чи встигли за цей період стати там «своїм»?

– Емм… думаю, що ні. Ще до кінця не звик до них, до їхнього менталітету.

– Чи є щось спільне в українців та італійців?

– Мабуть, ні. Якби було, то вже був би як свій.

– Яка кухня вам подобається найбільше? Чи є улюблена страва?

– Українська, звичайно! Борщик із салом і часником!

– Чим вам сподобалася риболовля?

– Тим, що там тиша та спокій. Можна отримувати задоволення просто від процесу, навіть якщо риба не клює.

– Якими трофеями можете похвалитися у цій справі?
 
– Щука 95 см на 4 кг. Зараз став ловити «мирну» рибу (найчастіше коропа), тому що на риболовлю завжди їду разом із сином – це більш «сидячий» варіант риболовлі.

– Про що мрієте?

Найкращий відпочинок для Олега – це риболовля. Фото: інстаграм Олега Плотницького

– Раніше завжди мріяв про те, щоб Україна була представлена на Олімпіаді у волейболі, а зараз – тільки про перемогу та мир у нашій країні.