Драматургія ветеранів – істина, закарбована одразу після подій 28.07.2026 13:00 Укрінформ
Підрозділи Сил територіальної оборони ЗСУ провели у Києві масштабний Фестиваль дебютних п’єс від ветеранів
Фестиваль дебютних драматургічних творів – це знакова подія, яка завершує третій навчальний цикл Театру Ветеранів, заснованого ТРО Медіа. У програмі представлені прем’єрні сценічні читки текстів, створених ветеранами та ветеранками російсько-української війни.
На освітньому курсі майбутніх драматургів знайомлять з основами професії. Фінальний етап – демонстрація ескізу вистави за написаною п’єсою. Початківець-драматург відчуває всю вагу відповідальності – самостійно обирає режисера для читання та разом з ним формує акторський склад, бере участь у репетиціях та впливає на кінцевий результат.
ПІДТРИМУЮЧІ НАС БАЧАТЬ: МИ ВІРИМО У СВОЮ СПРАВУ
Третій Фестиваль дебютних п’єс відбувався у Києві з 17 по 26 липня. Цього року він встановив власний рекорд – як за кількістю днів проведення (вісім), так і за загальною кількістю подій (майже тридцять). У попередні роки (фестиваль започатковано у 2024 році) він мав коротшу тривалість та більш стислу програму. Як свідчать результати, спостерігається резонанс, суспільний інтерес, але головне – це стабільність проєкту.
«Ті, хто нас підтримує, бачать: ми віримо у те, що робимо. Зараз все тримається на ентузіазмі та бажанні конкретних людей робити щось на межі власних можливостей, і це робиться не для галочки, а тому, що ми щиро вважаємо це важливим», – зазначив у коментарі Укрінформу співзасновник Театру Ветеранів, художній керівник освітнього курсу, військовослужбовець Максим Курочкін.
Проєкт реалізується за підтримки Посольства Королівства Нідерландів в Україні Netherlands Embassy in Ukraine. Фестиваль проходить завдяки співпраці з Goethe-Institut Ukraine та фінансуванню в межах Фонду стійкості.
Демонстрація ескізу вистави на Фестивалі дебютних п’єс
ЗДЕБІЛЬШОГО ВЕТЕРАНИ ЗОСЕРЕДЖУЮТЬСЯ НА НАЙБЛИЖЧОМУ ТА НАЙБОЛІСНІШОМУ ДЛЯ НИХ – ДОСВІД, ОТРИМАНИЙ НА ВІЙНІ
Двадцять вісім подій фестивалю були розподілені на декілька категорій: перша категорія – читання за п’єсами випускників поточного навчального року. Друга категорія – драматургічні твори випускників попередніх років. Третя – п’єси від діючих військових, які не мали змоги брати участь у навчальному процесі, але виявили бажання і створили свої твори. Також були представлені драматургічні твори першого навчального набору у Львові, куратором якого була ветеранка Аліна Сарнацька.
Важливо, що до фестивалю долучилися й досвідчені автори: першою подією Фестивалю став показ вистави «Лимони» за п’єсою ветерана Максима Девізорова, який він поставив як режисер і в якій також виступив як актор. Нову п’єсу «Tengo frio» («Мені холодно») презентував відомий автор-ветеран Валерій Пузік; у ній він майже документально відтворює обставини одного виходу з позиції, дії побратимів, їхні думки та переживання.
Максим Девізоров та Максим Курочкін під час Фестивалю дебютних п’єс
Перед початком написання творів наставники не встановлюють для початківців-драматургів жодних обмежень щодо жанрів та тематики майбутніх п’єс; вони можуть вільно писати на будь-які теми. Однак, здебільшого, автори зосереджуються на тому, що є найближчим та найболючішим для них – досвід, набутий на війні.
«Ми жодним чином не обмежуємо драматургів у виборі тематики, виходячи з того, що не існує єдиного «правильного» способу створення п’єси. Але нам, безумовно, цікаво, щоб вони максимально використовували власний досвід. Тому зазвичай вони пишуть про те, що пережили: травматичні моменти бойових дій, втрати, ключові рішення, момент вибору приєднатися до війська. Ми зацікавлені в драматургії загалом, щоб ветерани ставали драматургами і творили. Отже, це можуть бути і комедії, і драми, і абсурд, і тексти з елементами фантастики, і цілком документальні постановки», – розповідає Максим Курочкін.
Театр Ветеранів свідомо відходить від поширеної думки, що для створення літературних, драматургічних, художніх (а не документальних) творів про війну потрібна часова дистанція в десятки років. Люди неминуче будуть повертатися до цієї теми знову і знову, але надзвичайно важливо зафіксувати її безпосередньо, одразу після подій, щоб ніхто не міг спотворити цю страшну правду.
«Коли ветеран зараз напише щось неправдиве, йому одразу про це скажуть! Адже це дивляться свідки тих самих подій – побратими та люди, які живуть одночасно з ними. Тобто ніхто вже не зможе стверджувати, що цього не було, або що це було інакше, розумієте? Ось цей аспект є визначальним для нас. Я не думаю, що у світі існує багато літературних та театральних проєктів, які працювали б над цим, фіксуючи одразу після подій такі речі», – підкреслює Максим Курочкін.
Демонстрація ескізу вистави на Фестивалі дебютних п’єс
МИ МРІЄМО, ЩОБ ВИСТАВИ ЗА П’ЄСАМИ ВЕТЕРАНІВ З’ЯВЛЯЛИСЯ НА БАГАТЬОХ СЦЕНАХ КИЄВА ТА УКРАЇНИ
Театр Ветеранів вже має свою історію та помітний вплив на театральній арені, тому звернення до режисерів за співпрацею не є великою проблемою. Однак, організатори фестивалю прагнуть стимулювати «мисливський інстинкт» у самих режисерах. Саме тому оголошується відкритий конкурс, куди режисери подають свої заявки (цього року їх було близько 50 на 28 подій фестивалю). Далі зацікавленим режисерам надсилаються тексти, і вони звертаються до конкретного драматурга з пропозиціями. Більше того, драматург має можливість вибору з-поміж кількох режисерів, які одночасно виявили до нього інтерес. Існує практика, коли за наявності двох надзвичайно цікавих концепцій від різних режисерів, одна п’єса може отримати дві різні режисерські інтерпретації. Зокрема, цього разу текст Олени Шацевої «Діяти за обставинами» режисували дві постановщиці – Олена Щурська і Наталія Торжевська, кожна по-своєму, представивши пронизливу історію трьох жінок у місті, яке незабаром має опинитися під окупацією. Зазвичай фестивалі не працюють за такою схемою, але Театр Ветеранів зосереджений саме на драматурзі.
Демонстрація ескізу вистави на Фестивалі дебютних п’єс
П’ЄСИ ВЕТЕРАНІВ ПОСТУПОВО З’ЯВЛЯЮТЬСЯ НА СЦЕНАХ УКРАЇНИ, А ОСЕРЕДКИ ТЕАТРУ ВЕТЕРАНІВ ВЖЕ ДІЮТЬ У ЧЕРНІГОВІ ТА ЛЬВОВІ
Цього року відкриття Фестивалю та його заключна частина відбулися в Національному академічному драматичному театрі імені Лесі Українки. Чи може це свідчити про те, що вистава одного з ветеранів-драматургів скоро з’явиться на цій сцені?
Військовослужбовці ТРО Медіа не виключають такої можливості, але говорити про це поки зарано. Театр Ветеранів мріє, щоб вистави за творами ветеранів з’являлися на численних театральних майданчиках Києва та України. І вони справді поступово стають реальністю. Зокрема, випускниця першого освітнього курсу для ветеранів Аліна Сарнацька одразу під час Першого Фестивалю дебютних п’єс отримала лист про намір поставити виставу за її п’єсою «Баланс» від Національного драматичного театру імені Марії Заньковецької у Львові. І це сталося! Крім того, за цю п’єсу Аліну було визнано «Найкращою драматургинею року» за версією ІІ Київського рейтингу Укрінформу «Театральний інфобум». Відтоді вона написала ще дев’ять п’єс, і на цьому фестивалі глядачі побачили ескіз її вистави «Маленькі таємниці Вікторії» у постановці Вікторії Білан. У 2026 році драматургиня організувала та провела перший львівський освітній курс Театру Ветеранів, результати якого були представлені (Мар’яна Чорномиргін «Поплач, або звари борщу», Андрій Тераз «Випадок у торакальному відділенні», Дмитро Ільїн «Переживака», Марта Шийко «Жінка з холодильником»).
За п’єсою «Вийти за межу» Наталі Зарицької (представленою на Другому фестивалі) було поставлено виставу, з якою Театр Ветеранів здійснив свої перші гастролі за кордоном – до Чехії. За п’єсою випускника-драматурга Сергія Іванова «На підвал!» було створено постановку в Херсонському театрі імені Миколи Куліша та на сцені в Миколаєві. А виставу за п’єсою «П’єса 22, або Шлях героя” Володимира Туки, ставили Херсонський обласний академічний музично-драматичний театр імені М. Куліша та Національна оперета України. Він також не зупинився на першому успіху: на Третьому фестивалі, за його п’єсою, показали виставу «Апельсин» у режисурі Катерини Вишні Вишневої.
Таким чином, твори драматургів-випускників знаходять своє місце на сценах по всій Україні, а регіональні осередки Театру Ветеранів вже функціонують у Чернігові та Львові.
Максим Девізоров та Катерина Вишня Вишнева під час Фестивалю дебютних п’єс
ВАЖЛИВО, ЩОБ ЯКОМОГА БІЛЬШЕ АКТОРІВ БРАЛИ УЧАСТЬ У ЧИТАННЯХ ТА ПІДТРИМУВАЛИ ТВОРЧІСТЬ ВЕТЕРАНІВ
Щодо акторів, залучених до фестивальних подій, то, згідно з філософією проєкту, організаторам важливо, щоб їх було якомога більше, щоб вони активно долучалися і підтримували цей рух.
«Наш Фестиваль прагне бути відкритою платформою для акторів, щоб якомога більше людей могло познайомитися з творчістю ветеранів, щоб навколо читань формувалися нові акторсько-режисерські колективи. Протягом року до нас звертаються військовослужбовці та ветерани, які не планують займатися письменництвом, але прагнуть спробувати себе в акторстві або повернутися до акторської професії після поранення. Для них це стає елементом реабілітації, відновлення у професії. Наприклад, після дуже серйозних поранень та контузії актор Андрій Валенський взяв участь у читанні п’єси Геннадія Удовенкова «Весна». Щодо тематики, то тут варто додати, що перша п’єса Удовенкова була присвячена його важкому пораненню в бою, а от «Весна» – вже про його дитинство, про момент, який врятував його, коли знайшлася людина, яка почала давати книги хлопчику з неблагополучної родини», – розповів Максим Курочкін.
Демонстрація ескізу вистави на Фестивалі дебютних п’єс
За його словами, у планах Театру Ветеранів – започаткувати та видати серію збірок п’єс ветеранів, адже за три фестивалі їх уже накопичилося досить багато.
«Нас цікавить, щоб Фестиваль був самодостатньою системою, і незалежно від того, хто б його реалізовував, він робив це етично, екологічно, правильно та з користю для ветеранів і для суспільства. Ми прагнемо, щоб ветерани-драматурги – випускники освітніх курсів Театру Ветеранів продовжували писати п’єси, набували досвіду взаємодії з людьми та викликами театру. Це не замінить багаторічної практики, але підготує до основних типових ситуацій. Наш пріоритет – не шоу, а користь для автора та творчої команди», – підсумував Максим Курочкін.
Демонстрація ескізу вистави на Фестивалі дебютних п’єс
Насправді цей унікальний Фестиваль – це не просто двадцять вісім цікавих п’єс – дебютних творів від ветеранів та військових, це двадцять вісім життєвих історій, у які вплетені сотні, тисячі й мільйони врятованих життів, за які вони боролися. Це новітня історія України, гірка, але правдива. Це гумор крізь сльози, це надія, попри темряву, це людяність у нелюдських умовах, це сила людського духу та любові. Зрештою, це важливий досвід авторів, завдяки якому життя триває. І якщо на початковому етапі їм потрібен невеликий аванс довіри глядачів, то згодом вони повернуть його на театральні сцени України талановитими, впевненими, чудовими текстами, яким ми аплодуватимемо стоячи.
Фото надані ТРО Медіа
Фестиваль Культура Театр Ветерани війни Війна з Росією