Іван Уривський перетворює Маріуполь на Ітаку у виставі «Одіссея. Меотида» 25.07.2026 10:00 Укрінформ
Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка розпочинатиме сезон разом із 1-м корпусом Національної гвардії України «Азов»
У день 170-річчя від дня народження Івана Франка, Національний академічний драматичний театр його імені в Києві відкриє сезон прем’єрою вистави «Одіссея. Меотида» під керівництвом режисера Івана Уривського. У цій постановці поєднано переосмислення знаної поеми Гомера та історію захисників Маріуполя під час нинішньої повномасштабної російсько-української війни. Автором концепції виступає 1-й корпус Національної гвардії України «Азов».
Укрінформ провів бесіду з творчим колективом щодо роботи над новою постановкою. Цю виставу було інтегровано в контекст репертуарних вистав флагманського столичного драматичного театру, які торкаються тем ветеранів та захисників. Як відправну точку було взято «Трьох товаришів» Юрія Одинокого, а також, безумовно, нещодавні роботи Давида Петросяна – «Поліандрія» та «Троянство».
П’ЄСУ ПРО НЕПОХИТНЕ НАМІР ПОВЕРНУТИСЯ В УКРАЇНСЬКИЙ МАРІУПОЛЬ СТВОРИВ ЧИННИЙ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЕЦЬ
Актор Даніїл Мірешкін та драматург Олексій Доричевський – військовослужбовці. Фото надане театром
«Одіссея» – це історія про повернення, наголошує Олексій Доричевський, автор драматичного твору, за яким ставиться вистава «Одіссея. Меотида». Сам драматург є військовослужбовцем 1-го корпусу НГУ «Азов», відомий під позивним Фіш. Меотида ж – це давня назва Азовського моря, що використовувалася античними греками та римлянами.
«Для «Азову» Маріуполь – це дім, так само як для Одіссея, який був змушений покинути свою землю. Війна триває, однак, подібно до Одіссея, ми також неодмінно повернемося додому. Це головна ідея нашого твору», – розповідає Олексій, який приєднався до ЗСУ у 2023 році. Спочатку він служив у батальйоні спецпризначення бригади Сухопутних військ, працював оператором дрона-розвідника, зокрема, на Покровському напрямку. Незабаром мине пів року, як Доричевський перевівся до відділу стратегічних комунікацій 1-го корпусу НГУ «Азов».
За словами драматурга, його п’єса, над якою «франківці» активно працюють над постановкою, відзначається складною структурою. Тому неможливо однозначно визначити, чи має вона лінійний сюжет.
«З одного боку, ми обрали класичну канву «Одіссеї», яка розвивається послідовно. В центрі – Одіссей, усі перипетії відбуваються з ним. Проте в моєму творі присутні численні рефлексії щодо сучасності, російсько-української війни. Ці події не представлені в хронологічному порядку», – ділиться Олексій Доричевський.
Творча команда вистави «Одіссея. Меотида». Фото надане театром
Вистава поєднує класичний текст у перекладі Бориса Тена із свідченнями захисників Маріуполя. У частині, що стосується сучасного періоду, основний акцент робиться на переживаннях та емоціях. «Текст постійно ніби обривається. Створюється враження, що між показаними подіями сталося щось іще, але ми точно не знаємо, що саме», – уточнює Фіш.
Він також зауважує, що текст створювався свідомо таким чином, аби нагадувати уламки чи обгорілі аркуші. Це слугує нагадуванням про ворожі вибухи та атаки, які не припиняються і постійно впливають на нервову систему кожної людини, порушуючи нейронні зв’язки.
«Наразі ми краще пам’ятаємо послідовність подій, що сталися до 2022 року, аніж те, що відбулося після. Адже наша пам’ять постійно обривається», – констатує драматург.
Дотепер історію оборони українського Маріуполя у 2022 році в медіа та мистецьких творах розглядали переважно очима цивільних. Натомість творці вистави «Одіссея. Меотида» вирішили переосмислити події, що відбувалися з воїнами, спираючись на оцінки та переживання тих, хто мужньо протистоїть російським агресорам зі зброєю в руках.
«Ми вирішили, що розповідатимемо нашу історію, а не ворог. Бо добре знаємо, що Росія дуже швидко створює маніпуляції», – говорить військовослужбовець відділу стратегічних комунікацій «Азова».
Режисер Іван Уривський. Фото надане театром
Олексій Доричевський відомий за своїми ролями в незалежному Дикому театрі. За десятиліття він написав понад десять п’єс. До повномасштабної війни, у 2017 році, на камерній сцені Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка відбулася прем’єра вистави за його п’єсою «Викрадення Європи» (режисер-постановник Андрій Май), створеної за сприяння Goethe-Institut.
З режисером-постановником Іваном Уривським Олексій Доричевський співпрацює вперше. Хоча вони познайомилися ще у 2013 році на фестивалі в Криму.
ЗВІЛЬНЕНІ В ЗАПАС, 27 МОБІЛІЗОВАНИХ ПРАЦІВНИКІВ ТЕАТРУ ТА БІЙЦІ ВОГНЕВИХ ГРУП
Євген Нищук. Фото Олександра Клименка
Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка після Євромайдану та початку російського вторгнення в Україну розпочав діалог з глядачами про ветеранів з європейської класики – постановки «Три товариші» за відомим твором Еріха Марії Ремарка, прем’єра якої відбулася у 2016 році. Після початку повномасштабної російсько-української війни у 2022 році з’ясувалося, що виконавці ролей Роберта, Отто та Готфріда – актори Євген Нищук, Андрій Романій і Олександр Печериця – стали добровольцями.
Євген Нищук, який спочатку долучився до Київської оборонної кампанії, а потім служив в аеророзвідці на Миколаївсько-Херсонському напрямку та на Чернігівщині й Сумщині, після переведення в запас у 2024 році очолив Театр імені Франка. У кабінеті генерального директора – художнього керівника тепер, серед відзнак та пам’ятних речей колективу з понад 100-річною історією, висить і непомітний для стороннього ока солдатський жетон та невеличке армійське фото з побратимами.
Світлина Євгена Нищука з побратимами в робочому кабінеті
Коли Євген Нищук вперше після повернення з фронту виконував роль у «Трьох товаришах», він не зміг контролювати свою реакцію в сцені, де кохана Патриція кличе його дивитися салют. «Усі актори вибігають, починають вибухати петарди – а я починаю всіх розганяти, кидатися додолу, кричати, щоб усі лягли на землю, і в мене починається справжній психологічний зрив. Я це пройшов», – розповідає співрозмовник.
Станом на сьогодні 27 працівників Театру імені Івана Франка мобілізовані. Четверо вважаються зниклими безвісти. Серед них – актор Захар Нечипор. Ще кілька осіб служать у добровольчих формуваннях територіальної оборони: поєднують роботу на сцені з чергуваннями в мобільних вогневих групах, які патрулюють небо під час ворожих атак. Кілька акторів, як штатні, так і запрошені, працюють у виставах після демобілізації.
Таким чином, столичний театр добре розуміє необхідність обговорення в постановках сучасних складних тем, адже Україна перебуває в стані війни вже 13-й рік. Суспільству потрібне взаєморозуміння між військовими та цивільними, а також взаємна адаптація людей з різним досвідом, які прагнуть зберегти свою країну, віру та надію на справедливість і добро, не втративши власного «я».
Режисер Давид Петросян (у центрі) на репетиції «Поліандрії». Фото надане театром
Протягом 106-го сезону столичний Театр імені Івана Франка представив дві постановки режисера Давида Петросяна, присвячені взаємному пізнанню та взаємодії тилового світу і тих, хто повертається з війни. За п’єсою сучасного драматурга Сергія Кулибишева показують «Поліандрію» – сюрреалістичну історію з чорним гумором: після поранення додому повертається до дружини ніби двоє чоловіків. За роки війни, насправді, у більшості захисників формується інше світосприйняття, відмінне від того, що було в мирному житті, – тому жінка часто не готова бачити поруч із собою ніби «іншого» чоловіка.
Вистава «Троянство». Фото надане театром
У резонансному «Троянстві» за п’єсою співзасновника Театру ветеранів Максима Курочкіна Давид Петросян перетворює героїзацію на сатиру.
«Вистава створена за мотивами «Енеїди», проте драматург створив новий твір і досліджує, яким може бути Еней, який повернувся з війни? А він може бути різним: слабким, розбитим, понівеченим, з різною історією. Однак, коли він прийде додому, його важливо зустріти словами: “Ми дочекалися тебе!” – коментує Євген Нищук. – У «Троянстві» ми говоримо про те, що багато хто вже використовує захисників у своїх цілях, наприклад, для отримання грантів. Ми не просто іронізуємо, ми висміюємо цю ситуацію. Як і те, що цинічно використовують ветеранів проросійські медійники. «Троянство» – це вибух, це дуже глибинна й актуальна вистава, яка показує фальш і лицемірство. Це смілива сценічна історія з іронією для того, щоб у реальності зберігати критичне мислення».
Генеральний директор – художній керівник національного театру зазначає, що постановка численних вистав сучасної тематики зумовлена запитом не лише українських глядачів, а й міжнародних фестивалів, зокрема Авіньйонського.
МАРІУПОЛЬ – ІТАКА ДЛЯ «АЗОВА», З ІСТОТАМИ, ПЕРЕШКОДАМИ ТА НАДІЄЮ
Актор Ян Корнєв під час репетиції вистави «Одіссея. Меотида». Фото надане театром
Євген Нищук зазначає, що глядачам нової вистави «Одіссея. Меотида» не варто очікувати від Івана Уривського документального формату про оборону «Азовсталі». Адже для режисера надзвичайно важливими є образність та алегорії.
«Ми розуміємо, що театральною мовою та іншими мистецькими засобами ми можемо показувати болючі теми та артикулювати їх. Навіть пропрацьовувати психологічні травми», – підкреслює генеральний директор – художній керівник Театру імені Івана Франка.
Він додає: «Захисники й захисниці творять сучасний реальний образ відваги, добра, любові та здатності покласти життя за свій народ, побратима і святу землю. Тисячі віддали життя, сотні перебувають у полоні. І саме зараз настав час засобами мистецтва, передусім театру, через історичні паралелі та впізнавані світові міфи доносити важливі меседжі та формувати для майбутніх поколінь наратив стійкості».
Актори Ромaн Ясіновський та Михайло Кукуюк. Фото надане театром
Дія у постановці розгортається у побутовому світі Пенелопи та героїчному світі Одіссея. В основі вистави лежить протистояння Любові та Смерті.
На шляху героя з’являтимуться міфічні істоти та перешкоди, образи яких оживатимуть завдяки поєднанню сценографії, світла та інших засобів театральної виразності. Поєднання грецької міфології та сучасної театральної мови підкреслюватиме, що прагнення кожної людини повернутися додому та віра в себе залишаються незмінними цінностями в усі часи. Сценограф – Петро Богомазов.
Акторка Мaрія Рудинськa. Фото надане театром
Виконавці у виставі «Одіссея. Меотида»: Даніїл Мірешкін, Акмал Гурєзов, Олена Хохлаткіна, Лариса Руснак, Дарія Легейда, Марія Рудинська, Віталій Ажнов, Андрій Самінін, Сергій Калантай, Михайло Кукуюк, Іван Білаш, Роман Ясіновський, Іван Шаран, Іван Довженко, Ян Корнєв, Дмитро Лук’яненко, Ярослав Бондаренко та Яна Поцелуй. Команда поки не розкриває, хто яку роль виконуватиме. Проговорився в радіопередачі Дмитро Чернов – він гратиме Посейдона. Репетиції спочатку відбувалися в Палаці «Україна», а потім перемістилися в театр.
Завдяки метафорам у виставі розкривається тема не лише фізичного повернення героїв, а й внутрішнього. У Гомера рідною стороною Одіссея та місцем майбутнього повернення є острів Ітака. Для «Азову» це – наш український Маріуполь, поки тимчасово окупований Росією. Але настане час – і над приазовським містом замайоріє синьо-жовтий прапор.
Самченко Валентина, м. Київ
Фото театру та Олександра Клименка
На головному фото – актори Дарія Легейда та Віталій Ажнов
Азов Культура Нищук Театр ЗСУ Театр Франка