Підмогильний на рейві: яким буде “Місто” – на Подолі знімали фільм за культовим романом

Фото: Майя Максимова та Артем Гвоздков Підпишіться на нас в Google додати зараз

У Києві завершилися знімальні роботи над стрічкою “Місто” – молодіжною урбаністичною драмою, сценарій якої є сучасною інтерпретацією однойменної повісті одного з найвидатніших прозаїків доби “Розстріляного відродження” Валер’яна Підмогильного. Твір написано у 1928 році, а майже століття потому персонаж цієї оповіді – юний Степан – знову прибуває до Києва, аби підкорити Місто.

Оглядачка Коротко про відвідала київський Поділ в останній день знімального процесу, де занурилася в атмосферу та поспілкувалася з режисером Стасом Бітюцьким та виконавцем ключової ролі – актором Максимом Рягіним.

Діджей Степан та нічний клуб

Звісно, що оновлена історія Підмогильного потребувала суттєвих змін саме в сюжеті головного персонажа. Сучасний Степан – юнак років трохи старших 20-ти – приїжджає до Києва з Херсона, вирвавшись із захопленого росіянами міста. У мегаполісі він, подібно до персонажа першоджерела, шукатиме власної самореалізації, але якщо в оригіналі герой досягав цього через літературу, то у сучасного Степана самореалізація відбувається через електронну музику: він мріє стати діджеєм – саме тому вагомою частиною цього фільму є музична субкультура.

В останній день за графіком роботи проходили на Подолі в клубі Closer, який вважається осередком електронного життя Києва. Або ж клуб “Кирилівський”, де також відбувалися знімальні сцени. Чимало кадрів знято на справжніх вечірках під час реальних діджей-сетів. Також під час фестивалю електронної музики, аби надати фільму автентичної естетики та настрою.

– Ми залучили до співпраці справжніх артистів електронної музики, – ділиться режисер фільму Станіслав Битюцький. – У нас виступали, наприклад, Богдан Заєць та Мар’яна Клочко, а також Слава Лепшеєв, засновник «Схеми» (найбільшого рейву України. – Авт.), головної української електронної вечірки після 2010-х років. Тож цей фільм відображає загалом цю тусовку та її ключові моменти.

Клуб Closer для поціновувачів електронної музики є культовим з 2013 року. Це місце з його темними стінами, вкритими специфічними для рейвів графіті, виглядає дуже артистично і наче створене для фільму “Місто”. Тож для відповідних сцен не знадобилося зводити жодних декорацій. Навіть більше, у фільмі взяли участь справжні охоронці клубу. Бо таких колоритних постатей через акторський відбір ще спробуй знайди.

Виконавець ролі Степана – Максим Рягін (ліворуч) та режисер картини Стас Битюцький. Фото: Майя Максимова та Артем Гвоздков

Чому саме електронна музика?

Цю естетику запропонував продюсерам фільму саме режисер Стас Битюцький, бо, на його думку, вона дуже резонує з тим, як сучасна молодь сприймає дійсність, як шукає своє життя, свої вечірки, свою свободу. І для самого Стаса електронна музика та рейви – це також частина його життя.

Ідея екранізації твору Підмогильного належить не Битюцькому. Вона виникла ще до війни у продюсера Дмитра Суханова (“Мої думки тихі”, “Медовий місяць”) та першого режисера проєкту, якого в процесі довелося змінити (Михайло Маслобойщиков під час війни перебуває за кордоном. – Авт.). Коли розпочали пошук заміни, різні режисери пропонували свої інтерпретації, і саме Стас Битюцький висунув тему рейву. Йому захотілося осучаснити історію героя, який у Підмогильного був травмований Першою світовою війною, а у фільмі – окупацією його рідного міста росіянами.

З рейву та війни ця історія і розпочнеться. 23 лютого 2022 року молода пара святкує одруження і вирушає на вечірку до клубу Closer. Саме тут вони зустрінуть початок повномасштабного вторгнення та почують перші вибухи у Києві.

Головна героїня фільму “Місто” Зося (акторка Марія Ковальова). Фото: Майя Максимова та Артем Гвоздков

Як вибрали актора на головну роль і хто він?

Роль Степана у фільмі “Місто” виконує 26-річний Максим Рягін, актор київського Театру на лівому березі Дніпра. Він родом з Дружківки на Донеччині, навчався в театральному виші в Харкові та працевлаштувався у Києві в театр за пів року до початку війни.

Цікаво, що до появи Максима на роль Степана було затверджено іншого артиста. Але нам по секрету повідомили, що у вже затвердженій парі виконавців не виникло тієї важливої кінематографічної хімії, яка зазвичай і створює фільм. Тому пошук продовжився.

– Шукали ми довго, адже це 90% успіху та сприйняття фільму загалом, – розповідає режисер. – Коли я побачив відеопроби Максима, то зрозумів, що його типаж, його зовнішність відрізняється від зовнішності акторів його покоління. Ще не зустрівшись з Максимом особисто, я усвідомлював, що це головний претендент. На пробах це тільки підтвердилося. І я насправді дуже щасливий за наш кастинг, який ми проводили разом з кастинг-директоркою Аллою Самойленко. Ми віднайшли багато цікавих молодих облич, і для багатьох акторів це був дебютний фільм. Сподіваюся, що наш фільм презентує з пів десятка нових імен для кінематографу.

Ми запитали у Максима Рягіна, яким вийшов його Степан і наскільки він відрізняється від персонажа в романі?

– Відрізняється дуже, хоча Стас зазначив, що структуру збережено, але за відчуттями – я перед проєктом перечитав роман – це абсолютно інша історія, – говорить Максим. – У Підмогильного герой щойно повернувся з війни – він був військовослужбовцем, а у нас він юнак, якому ще немає 25-ти, але вже має травми війни, що впливають на нього.

– До зйомок у “Місті” ви були шанувальником електронної музики?

– Стас занурив мене в цю культуру, а до цього я жодним чином не був з нею пов’язаний. І коли ми вже пройшли етап кастингу, то почали відвідувати електронні вечірки, і для мене це було щось нове, оскільки я до того не був у клубах взагалі. І досить символічно, що першим місцем, куди я прийшов знайомитися з цим усім, став Closer, і фінальний знімальний день знову тут. І це справедливо, бо це – справді культове місце.

Потім ми ще відвідували BRUKXT та “Клуб на Кирилівській”, куди мене не пропустили (посміхається). Не пропустили туди так само, як не пропускають головного героя в сценарії, написаному Стасом. І це дуже дивно, але у нас був майже такий самий діалог з фейс-контролеркою на вході – я навіть дійшов додому, відкрив сценарій, а там прописаний просто той самий діалог. І так само, як Степан, я відійшов і спостерігав, як пропускають людей. А ми туди ходили з моїми колегами, які грають у фільмі Левка, Зосю та Риту – їх впустили, а мене ні. Але це допомогло. Сьогодні ми знімали цю сцену, і не потрібно було нічого вигадувати – ми просто її відтворили.

Макс Рягін (в центрі) в клубі. Фото: Майя Максимова та Артем Гвоздков

Історія про сучасних Степанів

Чи можна стверджувати, що цей фільм створено виключно для молодої аудиторії? Режисер фільму вважає, що єдиної вікової категорії у стрічки “Місто” немає, бо електронну музику полюбляють і молодь, і люди віком 40+, чий світогляд ця музика сформувала. Хоча при цьому Стас Битюцький додає, що мріє, аби саме молоді люди переглядали цей фільм та впізнавали себе у головних персонажах. Тобто орієнтир все ж таки на молодь приблизно 18–25 років. Бо вони побачать у цій оповіді себе.

– Але є і другий важливий напрямок, з точки зору комунікації, – зазначає PR-менеджерка фільму Єлизавета Сушко. – Це історія за романом Підмогильного. Ми відкрито заявляємо, що це сучасна адаптація твору, і ми створюємо не просто класичну екранізацію, де юнак на ім’я Степан приїжджає підкорювати столицю сто років тому. Ми створюємо історію про сучасних Степанів, яким зараз трохи більше двадцяти, тому маємо на меті і досягти того, щоб після перегляду молодим людям захотілося прочитати роман та дізнатися, яким же був головний герой сто років тому.

– Насправді ми бачимо жанр цього проєкту як історію про дорослішання під час війни та про те, що нові молоді покоління українців мають власні травми і як вони намагаються дозрівати, живучи з ними, – говорить режисер фільму.

Стас Битюцький в процесі знімання. Фото: Майя Максимова та Артем Гвоздков

Місто – як один із ключових персонажів фільму

Подібно до оригінального роману, Київ воєнного часу також став героєм цього фільму. Багато сцен тут знімалися на впізнаваних локаціях Подолу та району Золотих воріт. Як зазначив помічник художника-постановника фільму Новруз Хікмет: “В іншому фільмі було б недоречно настільки впізнавано показувати київські вулиці, але тут Місто – також персонаж історії, тому шлях Степана має пролягати саме такими впізнаваними та модними місцями”.

Знімання картини припали на складний період, сповнений тривог та обстрілів. Але режисер зазначає, що знімальній групі дуже в цьому плані пощастило, і графік майже не порушувався. Єдиний трагічний момент був пов’язаний із кіностудією ім. Довженка. Саме тут провели декілька знімальних днів до нищівного обстрілу 15 червня. Коли через тиждень знімальна група прибула на знімальний майданчик, кіностудія вже була частково зруйнована внаслідок ракетного удару.

“Але це додало реалістичності подіям, – каже Стас Битюцький. – Ми під це дещо змінили сценарій і показали кіностудію в стані після обстрілу. У нас був момент, коли ми стоїмо на загальному плані, і позаду нас у напівзруйнованій будівлі відпадає розбите вікно. Цей кадр, скоріше за все, не потрапить до монтажу, та він відображає реалії знімання під час війни. І важливо, що, попри всі руйнування, студія продовжила свою діяльність”.

До речі

А що щодо жінок?

Як відомо, коханок у Степана Радченка в романі “Місто” було чимало. У фільмі цей аспект не був вилучений. Тож ми побачимо любов Степана з усіма його жінками: від досвідченої Тамари (Євгенія Непиталюк) та простої Надійки (Яна Колодійчук) до витонченої й сучасної містянки Зосі (Марія Ковальова). Про Риту нам на зйомках не розповідали, але вона буде, її зіграє Анастасія Малахова. Але ці любовні стосунки автори фільму також осучаснять.