Найвідоміші пантеони світу: останній почесний притулок королів, науковців та президентів

Фото: wikipedia.org Підпишіться на нас в Google додати зараз

В Україні незабаром планується створення Національного пантеону для вшанування видатних осіб та героїв. Протягом історії людства пантеони виступали не лише як місця поховання видатних особистостей, але й як політико-культурні маніфести. Через них нації демонструють, кого вони вважають своїми героями і які цінності бажають передати прийдешнім поколінням. Коротко про – найвизначніші пантеони світу.

Поняття “пантеон” походить з античного Риму, де воно означало “храм усіх богів”. З XVIII століття термін набув нового політичного значення, позначаючи державні усипальниці, де спочивають не лише монархи за правом народження, а й особистості, визнані символами нації: письменники, вчені, революціонери, військові, філософи. Ця концепція виявилася надзвичайно стійкою. Франція, Великобританія, Іспанія, Польща та багато інших країн заснували власні «храми пам’яті», перетворюючи архітектуру на інструмент формування національної ідеології.

Римський Пантеон

Римський Пантеон передує всім сучасним національним пантеонам майже на два тисячоліття. Перший храм на цьому місці збудував Марк Агріппа у 27 році до нашої ери. Згодом, після численних пожеж, імператор Адріан фактично перебудував його приблизно у II столітті нашої ери. Тоді він справді був храмом «усіх богів» Римської імперії.

Після падіння Римської імперії будівля збереглася завдяки тому, що у VII столітті її було перетворено на християнську церкву. Саме це врятувало Пантеон від руйнування та розбору на будівельні матеріали – долі, яка спіткала багато античних споруд.

У період Відродження Пантеон почали використовувати як місце поховання видатних італійських діячів. Найбільш відомим серед них став художник Рафаель, похований тут у 1520 році. Згодом у Пантеоні з’явилися могили італійських королів Віктора Еммануїла II, Умберто I та його дружини, королеви Маргарити.

Нині утримання будівлі фінансується італійською державою через Міністерство культури та туристичні програми.

На відміну від французького пантеону, тут відсутня формалізована процедура відбору нових поховань: Пантеон фактично перестав функціонувати як сучасна національна усипальниця.

Римський пантеон старший за всіх сучасних національних пантеонів майже на 2000 років. Фото: wikipedia.org

Паризький Пантеон

Одним з найвідоміших пантеонів вважається Panthéon у столиці Франції. Його історія розпочалася у 1744 році, коли король Людовік XV, будучи хворим, дав обітницю збудувати нову церкву святої Женев’єви, якщо одужає. Монарх видужав, і у 1764 році було закладено перший камінь нового храму.

Однак під час будівництва Францію охопила революція. У 1791 році Установчі збори ухвалили рішення перетворити майже завершену церкву на «храм великих людей епохи свободи». Саме тоді виникло сучасне значення терміну «пантеон».

Першою особою, урочисто похованою в пантеоні, став революційний політик Оноре Мірабо. Однак згодом його останки були вилучені після політичного скандалу: виявилося, що Мірабо таємно співпрацював з королівським двором, що було сприйнято революціонерами як зрада. Першим «безсумнівно» пантеонізованим героєм став Вольтер.

Сьогодні, окрім Вольтера, у паризькому пантеоні увічнені Жан-Жак Руссо, Віктор Гюго, Александр Дюма, Еміль Золя, Марія та П’єр Кюрі та інші видатні особистості.

Цікаво, що коли у 2002 році президент Жак Ширак вирішив перенести до Пантеону останки Олександра Дюма, це викликало бурхливу громадську дискусію. Автор «Трьох мушкетерів» був онуком чорношкірої рабині з Гаїті. Для частини французьких консерваторів його пантеонізація виглядала як політичний жест мультикультуралізму. Чи може «Обличчя Франції» бути не білим – ось що хвилювало французів у той момент… Проте, у 2021 році до французького пантеону були перенесені останки чорношкірої Жозефіни Бейкер – співачки та учасниці французького Опору. До Парижа перевезли не самі останки Бейкер: на прохання родини вона залишилася похованою в Монако, а в Парижі розмістили символічний саркофаг із землею з кількох місць її життя.

Паризький пантеон залишається державним інститутом пам’яті. Рішення про поховання у ньому ухвалюються президентом Франції та парламентськими структурами. Кандидат повинен вважатися особою національного значення, яка зробила внесок у культуру, науку чи державу, має загальнонаціональне визнання та символічну цінність для республіки, а також є політично прийнятним. На сьогодні розглядається питання перенесення до пантеону останків співака Шарля Азнавура та письменника Альбера Камю.

Утримання пантеону фінансується з бюджету Франції, а також за рахунок продажу туристичних квитків та культурних програм. Нещодавній масштабний проєкт реставрації куполу та фасадів обійшовся французькій державі у понад 100 мільйонів євро. Щорічно пантеон відвідують сотні тисяч людей.

Паризький пантеон – один із найвідоміших у світі. Фото: wikipedia.org

Вестмінстерське абатство у Лондоні

Формально Вестмінстерське абатство є церквою та місцем коронації британських монархів. Однак фактично воно є одним із найстаріших національних пантеонів Європи. Традиція поховань тут сформувалася ще в середньовіччі. Першим видатним літератором, похованим в абатстві, став Джеффрі Чосер у 1400 році. Саме його могила започаткувала знаменитий «Куточок поетів». Сьогодні тут увічнені Чарльз Діккенс, Редьярд Кіплінг, Ісаак Ньютон, Чарльз Дарвін, Стівен Гокінг, Лоуренс Олів’є та інші видатні постаті.

У Великій Британії відсутній єдиний державний закон про пантеонізацію. Рішення про поховання у Вестмінстерському абатстві ухвалюються церковною владою спільно з державою та спеціальними комітетами. Наприклад, поховання вченого Стівена Гокінга в абатстві у 2018 році викликало дискусію. Частина британців поставила під сумнів, чи не перетворюється абатство з королівської усипальниці на пантеон інтелектуальної еліти? Але в цілому сусідство Гокінга з Ньютоном і Дарвіном було сприйнято позитивно: наука стала основою британської ідентичності.

Тема для нової суперечки – кандидатури майбутніх членів пантеону: Маргарет Тетчер, Девіда Аттенборо та Алана Тюрінга. Особливо суперечливим є останній: національний герой Тюрінг колись переслідувався за свою гомосексуальність, і британцям доведеться переосмислити своє минуле…

Абатство фінансується за рахунок продажу туристичних квитків, благодійних фондів, пожертв та частково за рахунок державної підтримки реставраційних проєктів. Утримання комплексу коштує десятки мільйонів фунтів щорічно.

Вестмінстерське абатство – і пантеон, і церква, і місце коронації британських королів. Фото: ФБ Westminster Abbey

Національний пантеон Польщі у Кракові

Поняття національного пантеону в Польщі історично нерозривно пов’язане з Вавельським кафедральним собором у Кракові. Традиція закладалася ще в середньовіччі, коли Вавель слугував королівським некрополем, але в XIX-XX століттях собор остаточно перетворився на головний символ польської пам’яті. Саме у вавельських криптах упокоїлися некороновані герої нації: Юзеф Понятовський, Тадеуш Костюшко, Адам Міцкевич та маршал Юзеф Пілсудський.

Однак у XXI столітті стало очевидним, що Вавель перевантажений політичними смислами, а рішення про нові поховання в його сакральних стінах викликають найгостріші суспільні розколи. Найбільш резонансним прикладом стало поховання президента Леха Качинського та його дружини Марії після авіакатастрофи під Смоленськом у 2010 році. Тоді польська влада вирішила розмістити їхній прах поруч із королями, що спричинило багатотижневі протести. Критики стверджували, що масштаб постаті загиблого президента не відповідає історичній величі Вавеля, тоді як прихильники розглядали його як символ сучасної трагедії Польщі.

Ця дискусія наочно продемонструвала, що Вавель є надто чутливим політичним інститутом. Щоб розвантажити королівські крипти та уникнути нових громадянських конфліктів, у Кракові вирішили інституціоналізувати цю традицію по-іншому. У 2012 році в місті було офіційно засновано окремий Національний пантеон Польщі у крипті костелу Святих Петра та Павла. Цей новий простір повністю відокремлено від політики: він створений виключно як місце спочинку видатних діячів польської науки, мистецтва та культури, таких як Станіслав Лем чи Кшиштоф Пендерецький.

Національний пантеон у Польщі нерозривно пов’язаний із Вавельським кафедральним собором у Кракові. Фото: wikipedia.org

Джерело: kp.ua