Натомість Каховського водосховища: яку ціну Україна сплатить за новий Великий Луг

Фото: ФБ КЗ “Херсонська обласна універсальна наукова бібліотека

Через три роки після руйнування росіянами Каховської ГЕС (нагадуємо, подія сталася 6 червня 2023 року) територія, де раніше було Каховське водосховище, перестала виглядати як техногенна пустка. На місці колишнього водного простору стрімко формується нова екосистема. Фахівці все частіше висловлюють думку: Великий Луг – історична заплава Дніпра, яка була затоплена у 1950-х роках під час спорудження ГЕС – почала відновлюватися. Коротко про – які наслідки цього відродження і чи буде воно схоже на минуле?

Заплави опинилися під водою

Каховська гідроелектростанція була зведена у середині 50-х років минулого століття. Відповідне водосховище, створене за проєктом, до моменту руйнування станції забезпечувало водою сільське господарство, питні потреби населення та систему охолодження Запорізької АЕС.

Станцію побудували в історичному регіоні Великий Луг, де колись розташовувалися Запорізькі Січі та стародавні кургани. Після початку будівництва ГЕС Луг повністю опинився під водою, забравши із собою значну частину спадщини українського козацтва: 257 тисяч гектарів дніпровських плавнів – заплавних островів з родючими ґрунтами та городах – пішли під воду. Також були затоплені сотні поселень на берегах Дніпра, а місцевих мешканців переселяли “за власним бажанням”.

Нині осушене русло поступово повертає артефакти, викликаючи радість у істориків, проте є нюанс. Після 70 років існування Каховської ГЕС флора та фауна в регіоні зазнали суттєвих змін. Руйнування дамби перетворило чашу водосховища на висохлу пустелю, і навіть через пів року після відходу води експерти з обережністю висловлювалися щодо появи тут будь-якого життя.

Колишня територія Каховського водосховища вже перетворилася на непрохідні джунглі. Фото: Global Images Ukraine via Getty Images

А потім сталося диво

Приблизно через рік після зникнення Каховського водосховища, аматори-натуралісти, які побували на цій території, здивовано відзначили: природа бере своє! З неймовірною швидкістю на колишньому дні водоймища з’являються дерева – зарості верби, тополі та очерету, причому в масштабах лісу.

Як повідомив в інтерв’ю РБК-Україна академік НАН України Яків Дідух, швидкість заростання виявилася безпрецедентною для Європи: за короткий час на місці висохлої водойми виросли тисячі дерев заввишки до 5-7 метрів. У їхніх гілках защебетали птахи, а під ними оселилися кабани та козулі, не кажучи вже про гризунів.

Унікальність подій підтверджують і зарубіжні дослідники. Так, експерти британської газети The Guardian минулого року назвали те, що відбувається на місці Каховського водосховища, «рідкісним прикладом спонтанного відновлення величезної річкової екосистеми». Журналісти видання зазначили, що територія, яка одразу після катастрофи виглядала як «марсіанський пейзаж», тепер перетворилася на густий ліс. Випадок Каховського водосховища став унікальним, бо природа почала відновлюватися не через заплановану екологічну програму, а після військової катастрофи.

Можливо, відновити водосховище?

У колективній монографії «Великий Луг чи Каховське водосховище: сучасне бачення», опублікованій 2025 року, українські екологи стверджують: звісно, ​​після тривалої підготовчої роботи, починаючи від розмінування території та закінчуючи аналізом безпеки ґрунту, водосховище можна відновити. Але ми спостерігаємо інший сценарій відродження природних екосистем, і вчені ставлять питання: чи не краще залишити все як є?

– Процес відновлення природи відбувається спонтанно, без планування та втручання людини, що дозволяє заощадити людські та фінансові ресурси, – наголошується в монографії. – Вартість відновлення водоймища значно перевищить втрати від руйнування Каховської ГЕС. Також повторне затоплення території спричинить проблеми, подібні до тих, що виникали під час наповнення Каховського водосховища 70 років тому: ерозія берегів, забруднення води, підтоплення територій тощо.

Але без людського втручання, схоже, не обійтися. За словами вчених, незважаючи на таке самовідновлення природи, втручання людини необхідне через загрозу з боку інвазивних видів рослин, які є згубними для природної екосистеми Великого Лугу.

Також наголошується, що доля ендемічних рослин, які ростуть лише в цій місцевості, залишається невизначеною, оскільки більшість їх ареалів опинилася на окупованому лівому березі Дніпра. Наприклад, невідомо, чи вижила після всіх екокатастроф унікальна волошка первоперлинна.

Скільки важких металів зібралося в метрових пластах мулу, вчені сказати не беруться. Фото: ФБ КЗ “Херсонська обласна універсальна наукова бібліотека

Доведеться копати глибше

Водночас українські вчені попереджають, що повного повернення минулого не буде. Екосистема, що формується нині, вже відрізняється від того Великого Лугу, який існував до будівництва ГЕС. За словами еколога Максима Сороки у коментарі для агентства УНІАН, йдеться не про відновлення старого ландшафту, а про формування нової природної системи, що поєднує елементи заплавного лісу, боліт та степових ділянок.

До свого зникнення у червні 2023-го Каховське водосховище забезпечувало водою площу, на якій вирощували до 80% усіх українських овочів – переважно кукурудзу та сою, основні експортні товари України. А ось знаменитим херсонським кавунам водосховище не дуже й знадобилося. Дві третини врожаїв херсонських кавунів вирощувалися на незрошуваних землях, і за смаком вони перевершували ті, що росли на зрошуваних. Це ще один аргумент на користь нового Великого Лугу.

Щодо водопостачання регіону, то пропонується шукати джерела прісної води в інших місцях. Наприклад, використовувати локальні свердловини або перенаправити воду з верхніх водойм Дніпровського каскаду: її буде достатньо для сільськогосподарських потреб при економному використанні.

Але поки що картина далека від ідилії. Незважаючи на повернення солов’їв та бурхливе зростання верб і тополь, дно колишнього Каховського водосховища зберігає сліди серйозного забруднення ґрунтів. Там накопичилися важкі метали, нафтопродукти та промислові відходи, які осідали в мулі протягом десятиліть. Після осушення вони опинилися на поверхні.

Тому радість щодо відновлення Великого Лугу наразі може бути передчасною – людям ще належить з’ясувати, як природа компенсувала заподіяну їй шкоду і чи буде це на користь усім.

Джерело: kp.ua