Танцював вальс із однокласницею в інвалідному візку: як випускник зі Львова змінив фінал шкільної драми
Фото: ФБ Середня загальноосвітня школа 13
Історія львівської випускниці зі спінальною м’язовою атрофією (СМА) Софії Радиш за кілька днів облетіла всю країну. Та за гучними заголовками залишилася майже непоміченою інша історія. Про хлопця, який усе ж таки вийшов із Софією на шкільний майданчик і станцював з нею випускний вальс. Саме його вчинок став фінальною крапкою у конфлікті. Про те, як Сашко вирішив затанцювати випускний вальс із однокласницею в інвалідному візку, а також що про цю ситуацію кажуть батьки і діти – читайте у матеріалі Коротко про.
Танцював за двох
Вона – в елегантній сукні ніжно-блакитного кольору в інвалідному візку. Він – у строгому костюмі, притримує її візок і старанно танцює за двох. Це однокласники Софія і Сашко на святі “Останнього дзвоника” у рідній школі №13 м. Львів. І познайомилися вони напередодні.
– Наш хореограф Олена Воскало, якій ми дуже вдячні, поставила цей танець буквально за день: вчора була перша і єдина репетиція, а сьогодні останній дзвоник, – розповідає Коротко про мама Сашка Анна Наливко. – Загалом це був четвертий танець на святі, спеціально для Софійки. Усі діти з трьох випускних класів стали колом, а Сашко із Софійкою танцювали в центрі. Дуже щемливий момент…
Відео випускного вальсу однокласників облетіло усі соцмережі. Але цій історії передував неабиякий конфлікт.
Львів’янка Софія Радиш – перша в Україні дитина зі СМА I типу, яка «пішла» до школи у 2015 році. Дівчинка не може самостійно рухатися, дихати та харчуватися без спеціальної підтримки і медичного обладнання. Тому навчалася за індивідуальною програмою вдома, як і її молодший на 2 роки брат Лук’ян. У хлопчика теж СМА. До речі, родина Радиш багато років привертає увагу до проблем людей зі СМА в Україні та бере участь у громадських ініціативах.
Родина Радиш багато років привертає увагу до проблем людей зі СМА в Україні та бере участь у громадських ініціативах. Фото: ФБ Nataliya Radysh
І ось завершення 11-го класу. Софія вже уявляє себе у святковій сукні, з «дорослим» макіяжем, на останньому дзвонику, мріє про шкільний випускний вальс. Але, за словами її матері Наталії, стикається зі спротивом частини батьків однокласників. Мовляв, про який прощальний вальс йдеться, хто буде танцювати з дівчиною в інвалідному візку?
– Я розповіла про цю ситуацію Сашкові, він послухав і сказав: «Я буду танцювати з Софією», – розповідає мама хлопця, Анна. – Я ще кілька разів перепитала його, чи зможе він, на що почула чітку ствердну відповідь. Мій син вирішив це самостійно, без якихось вмовлянь. Зрештою, він ще й дуже впертий, тому навряд чи вийшло би його вмовити (усміхається. – Авт.). А вже після розмови з Сашком я зателефонувала мамі Софійки, повідомила про рішення сина.
Після цього події розвивалися стрімко: знайомство однокласників, репетиція, останній дзвоник, прощальний вальс. Сашко хвилювався, але намагався не показувати свої емоції. Хлопчина танцював за двох. На завершення танцю Сашко подарував квіти своїй партнерці.
– Я знаю, що син задоволений своїм вчинком, – каже мама Сашка. – А я також тішуся, що Софійка мала свято і омріяний нею танець.
– Анно, поділіться секретом: як ви виховали такого доброго і чуйного хлопця? – запитую.
– Дякую за гарні слова, але, зізнаюся, ніяких секретів не маю, – сміється жінка. – У нашій сім’ї двоє синів, Сашко молодший. З малечку виховували його самостійним хлопчиком, який може сам ухвалюватити серйозні рішення. Ще додам, що великий вплив на Сашка має Львівська національна академічна чоловіча хорова капела «Дударик». Син з 7-річного віку співає у хорі. Потрапив до «Дударика» випадково: було прослуховування у школі, і його взяли. «Дударик» – це велика любов і захоплення мого сина.
Зараз Сашко готується до НМТ. Куди саме вступатиме – ще не вирішив. Каже, спершу дочекається результатів тесту. Але головний іспит життя – на людяність – цей хлопчик вже склав на відмінно.
Головний іспит життя – на людяність – Сашко вже склав на відмінно. Фото: фото з сімейного архіву
Історія конфлікту
Коли про історію Софійки Радиш і її випускний написали медіа, суспільство швидко знайшло винних: байдужі дорослі, жорстокі діти, школа, яка не захотіла прийняти дитину з інвалідністю. Та ситуація виявилася складнішою.
– Насправді ми взагалі не знали, що в нашому класі є дівчинка зі СМА, – кажуть Коротко про батьки випускників середньої загальноосвітньої школи №13 м. Львів.
Мама Софійки – Наталія підтверджує, що впродовж шкільних років дівчинка не брала участі у шкільних заходах через стан здоров’я. Сама жінка також не відвідувала батьківські збори і не спілкувалася з іншими батьками, а всі питання вирішувала через класного керівника.
Коли на обговоренні останнього дзвоника та випускного раптом постало питання про участь Софії у святі, частина батьків була щиро здивована. Для багатьох стало відкриттям, що у їхньому класі навчається дівчина в інвалідному візку, яка так само хоче бути на останньому дзвонику і має право на прощальний шкільний вальс. Втім, батьківський комітет точно знав про дівчинку Софію зі СМА, яка була офіційно вписана у шкільний журнал класу.
За словами мами Софії – Наталії, деякі батьки висловлювали занепокоєння через стан подвір’я школи, де мав відбутися захід. Мовляв, асфальт нерівний, візок може перекинутися. Також зазначали, що «танці вже складені, вивчені, відрепетирувані». Лунали й запитання, чому мама Софії раніше не брала участі у батьківських зборах.
Тут суспільство вибухнуло: люди побачили небажання взяти дівчину зі СМА на спільне свято. Але насправді цей конфлікт виник не через жорстокість батьків і дітей. Причиною ситуації стала відсутність контакту між людьми, які роками існували поруч, але так і не познайомилися по-справжньому.
Джерело: kp.ua