Олег Верняєв: Неприпустимо повертати на змагання прапор і гімн агресора, ми не будемо мовчати!
Фото: facebook.com/EuropeanGymnastics
Європейська федерація гімнастики прийняла рішення повністю відновити участь російських і білоруських спортсменів у міжнародних турнірах. Спортивні чиновники Європи не заперечили рішення Міжнародної федерації (FIG) та просто повторили його, надавши атлетам із РФ та РБ право виступати зі своїми національними символами. Така постанова виглядає надзвичайно цинічно, враховуючи, що українські міста продовжують зазнавати обстрілів щодня.
Олімпійський чемпіон Олег Верняєв поділився з виданням Коротко про своїми думками щодо того, чому міжнародні спортивні організації намагаються ігнорувати реальність війни, як українські атлети знаходять мотивацію для тренувань після тривожних ночей, спричинених сиренами, та чому юридична та інформаційна боротьба є надзвичайно важливою.
Світовий спорт удає, що нічого не відбувається
Олег Верняєв. Фото: Jamie Squire/Getty Images
– Олегу, яка ваша думка щодо цього рішення?
– Звісно, ця новина є дуже болючою і несправедливою для нас. Дозвіл на командні виступи, та ще й під прапором і з гімном країни-агресора, видається мені абсолютно безглуздим. Особливо в цей час, коли в Україні щодня гинуть люди, коли наші міста перебувають під постійними атаками. Українці щоночі прокидаються від звуків сирен, вибухів та повідомлень про загиблих і поранених. Поки Росія продовжує свою війну проти України, міжнародний спорт все більше вдає, ніби нічого не відбувається.
Для нас це не просто питання політики чи спортивних дебатів. Для українців це стосується справедливості, пам’яті про полеглих, поваги до тих, хто сьогодні захищає нашу країну на передовій. Тому бачити повернення російських команд під символікою держави-агресора – це величезний моральний удар.
– Що це рішення Європейської федерації означає для українських спортсменів?
– В нашому ставленні до роботи це нічого не змінить. Ми так само продовжимо тренуватися, представляти Україну та боротися за медалі. Проте, психологічно це, безумовно, виклик.
Адже ми живемо в умовах війни. Багато спортсменів тренуються під звуки повітряних тривог, після безсонних ночей через обстріли. У когось близькі служать на фронті, у когось зруйновано житло, хтось втратив друзів чи рідних через цю війну. І на цьому тлі бачити повернення росіян до світового спорту – це надзвичайно боляче.
Однак, це також надає нам ще сильнішу мотивацію. Ми повинні стати сильнішими, щоб здобувати перемоги на міжнародній арені, і щоб саме український стяг майорів вище. Сьогодні кожна наша перемога – це не лише про спорт. Це про Україну, про стійкість нашого народу і про те, що нас неможливо зламати.
Основний інструмент – не мовчати
– Чи буде це рішення оскаржене?
– Щодо можливих судових розглядів чи оскарження цього рішення – це вже сфера відповідальності федерації. Спортсмени не займаються такими питаннями і не можуть офіційно цим займатися. Це завдання української федерації спільно з юристами та відповідними організаціями. Звичайно, спортсмени підтримуватимуть цей процес публічно, але слід розуміти, що такі справи є надзвичайно складними. Це масштабні юридичні процеси, які потребують кваліфікованих міжнародних юристів, часу та значних фінансових ресурсів.
На жаль, сьогодні Україна щодня витрачає величезні кошти на збереження життів, на оборону країни, на ліквідацію наслідків постійних атак. І в таких умовах ведення масштабної юридичної боротьби на міжнародному спортивному рівні є дуже непростим завданням. Але я впевнений, що українська сторона докладатиме максимум зусиль, щоб наша позиція була почута.
– Чи існують якісь інші способи боротьби з такою несправедливістю?
– Я вважаю, що головним інструментом сьогодні є активна позиція – не мовчати. Українські спортсмени, федерації, журналісти, міжнародна спортивна спільнота повинні постійно нагадувати світові, що війна триває. Щодня Росія обстрілює українські міста, вбиває мирних жителів, руйнує лікарні, будинки, спортивну інфраструктуру.
Надзвичайно важливо доносити правду міжнародній аудиторії, адже з часом у багатьох країнах з’являється втома від новин про війну. Але для українців ця війна не завершилася – ми живемо в ній щодня. Також важливо, щоб міжнародні спортивні організації керувалися чіткими та послідовними принципами. Спорт не може повністю існувати поза реальністю. Тому боротьба повинна тривати на всіх рівнях – юридичному, інформаційному, дипломатичному та спортивному.
Тим часом
Вже 28 травня відбудеться Позачергова генеральна асамблея Європейської федерації гімнастики, де буде вирішуватися доля ратифікації цього скандального рішення. Українська сторона наразі веде активну дипломатичну роботу, щоб заблокувати повернення агресора. Ситуацію журналісту Коротко про прокоментувала віцепрезидентка Української федерації гімнастики, головна тренерка збірної України з художньої гімнастики Ірина Дерюгіна:
– Наразі ми не маємо точної інформації щодо формату проведення Асамблеї. Вона запланована на 28.05.2026. Для ухвалення рішення потрібна проста більшість голосів. Ми сподіваємося, що голосів для блокування нам вистачить. Зараз ми розглядаємо різні варіанти дій, переважно юридичного характеру. Остаточне рішення буде прийняте залежно від позиції інших федерацій.