Як не перетворити музу на свинячий хвіст Репортаж 23.05.2026 09:00 Укрінформ Видатний український скульптор та художник Петро Антип, який оселився на Закарпатті, тричі розпочинав життя з чистого аркуша
Під час повномасштабного вторгнення Закарпаття стало осередком для країни, де розміщували релокований бізнес. Йдеться не лише про підприємства та фабрики, сюди переїжджають освітні заклади та навіть арт-резиденції: митці також шукають простір та змогу творити у відносно безпечному регіоні.
Саме так вчинив і відомий скульптор та художник Петро Антип – власне, він уже вдруге переносить свою майстерню. Вперше це довелося зробити з окупованої Горлівки на Донеччині у 2014 році, вдруге – вивезти обладнання та твори з Київщини (село біля Іванкова) у 2022-му. Розглядав два варіанти для нового початку – Німеччину або Закарпаття. Врешті-решт, обрав село Вовкове за два десятки кілометрів від Ужгорода, неподалік траси Київ–Чоп.
Однак, за кілька років на новому місці відомий скульптор стикнувся з місцевими реаліями: поруч з його резиденцією, де збудували цехи для скульптури та живопису, місцевий підприємець почав будівництво… свиноферми. Якщо раніше Петро Антип захищав свою творчість від КДБ, донецьких сепаратистів та московських загарбників, то нині мусить оборонятися від свиней. Більше про мистецьку релокацію та про те, як місцеве самоврядування інколи спотворює закон, перетворюючи його на «свинячий хвіст», – у розповіді Укрінформу.
ЛЮДСЬКІ ОБРАЗИ Й ГНІЗДО ЛЕЛЕКИ
Майстерня Петра Антипа у Вовковому розташована майже на в’їзді в село. Здогадатися, що за старими металевими воротами приховані скульптури та майстерні, важко, доки не потрапиш на територію. Колись тут була машинно-тракторна станція, згодом все заросло чагарниками – залишилися лише стіни колишніх споруд. З цих стін художник із командою облаштували житлові приміщення. Тут проживає та працює Петро Антип, його давній друг і колега Костянтин Чудовський, час від часу приймають інших митців з Києва та інших регіонів країни. Збудовано також парк скульптур та три майстерні: ливарну з печами для плавлення металу та сушіння форм, і дві художні – зимову та просторішу, літню. У планах – четверта, графічна.
Парк скульптур на подвір’ї мистецької резиденції
Петро Антип проводить для мене коротку екскурсію резиденцією та пояснює призначення кожного об’єкта.
Петро Антип
Біля входу – кам’яна скульптура, над якою зараз працюють. Це чотири людські голови, що дивляться в різні боки. Над ними, дуже символічно, розміщено лелече гніздо на стовпі.
З іншого боку, навпроти – копії відомих антипівських «скіфських» скульптур (частина з них експонується на Закарпатті в одному з найбільших у країні скульптурних парків у комплексі «Деренівська купель»).
Плавильна та сушильна печі в скульптурній майстерні
По обидва боки великого двору розташовані будівлі. З одного боку – це житлові приміщення, де постійно мешкають Петро Антип та Костя Чудовський, а з іншого – майстерні. Костя демонструє плавильну та сушильну печі, скульптурну майстерню, яка заповнена макетами та формами. Петро Антип розповідає про облаштування двох художніх майстерень – зимової (менше опалюване приміщення зі стелажами фарб та робіт) та літньої, значно більшої й просторішої, де можна працювати з великими формами, які так любить Антип, автор найбільшої живописної композиції у світі.
У живописній майстерні
Петро Антип у зимовій художній майстерні
ПРОПАГАНДИСТИ З ТРОЯНСЬКОГО КОНЯ
На виході з цехів нас зустрічає троянський кінь. Справжній, дерев’яний.
– Це один із наших масштабних проєктів, над яким ми зараз працюємо з Костею. Він інтерактивний, і його мета – дослідити, як люди піддаються обману та пропаганді, і чому вони їй вірять.
Ми створюємо великого шестиметрового коня, всередині якого будуть встановлені проєктори. З нього транслюватимуться кадри з пропагандистами та блогерами, які відверто брешуть людям з різних медіаплатформ, наприклад, Соловйов. Також ми хочемо включити туди зображення різних політиків. Скульптори інтегрували сучасну брехню в міфологічний образ – троянського коня, вигаданого колись хитрим Одіссеєм.
Костянтин Чудовський пояснює, як ця сучасна скульптура має функціонувати:
– Глядач заходитиме в павільйон розміром 20 на 20 метрів, на стіни якого проєктуватиметься брехня, що, за задумом, має переслідувати глядача: навіть коли він відходить, зображення зміщуватиметься та слідуватиме за ним у залі.
Власне, цей кінь, який зараз знаходиться тут, буде експонуватися на виставках по всьому світу (скульптори вже отримали замовлення). Інший – стаціонарний – буде виготовлений з металу. Петро Антип зазначає, що наразі вони мають кілька запитів від власників галерей та мистецьких павільйонів, які б дуже хотіли мати його у своїй постійній експозиції. Дуже бажають отримати коня львів’яни, проте, найімовірніше, він залишиться на Закарпатті: митець таким чином прагне висловити вдячність регіону, який надав прихисток та простір для творчості.
Старі макети та проєкти
ДВІ ЕВАКУАЦІЇ ТА «КОСМОГОНІЯ»
До мистецької релокації на Закарпаття Петро Антип пережив подібний досвід двічі.
– Навіть тричі, адже перший погром моєї майстерні стався ще у 1990 році, коли ми з колегами-митцями організували Рух на Донеччині. Тоді КДБ просто викинув і знищив усі мої роботи на вулиці. Другий погром я пережив у Горлівці у 2014-му, третій – вже під час повномасштабного вторгнення на Київщині у 2022-му, – розповідає скульптор.
Хоча називати таку зміну місця роботи, творчості та життя «релокацією» навряд чи доречно. Це той випадок, коли «хочеш-не-хочеш, а мусиш». Про деталі переїзду з Донеччини пан скульптор розповідав мені колись в інтерв’ю. Власне, до своєї мистецької резиденції в Горлівці він запрошував лекторів, культурних діячів, поетів, рок-музикантів, показував їм Донбас і знайомив їх із ним – і навпаки.
Вдруге довелося тікати з-під окупації вже на Київщині. Оскільки досвід, коли в майстерні залишалися картини та скульптури, у Антипа вже був, то цього разу він хотів врятувати найцінніше.
– З-під окупації на Київщині дивом вдалося врятувати гіпсову фігуру Архангела Михаїла – у нас було замовлення на скульптуру для каплиці на Кіровоградщині. Фігура була в аварійному стані, але готова, і хлопці її вивезли. Ми змогли її відлити згодом, вперше працювали з алюмінієм: оскільки класичні заводи з лиття бронзи та міді не працювали, нам запропонував відлити її з алюмінію директор одного з оборонних заводів у столиці. Вантажівка з цим Архангелом Михаїлом дорогою до Києва потрапила під щільне бомбардування, але дивом проскочила. Тепер дві каплиці (ПЦУ та УГКЦ) з цим Архангелом і Покровою стоять на Кіровоградщині.
ВОЛОНТЕРСТВО ТА НАЙБІЛЬШЕ ПОЛОТНО У СВІТІ
Після того, як довелося залишити мистецьку резиденцію на Київщині, Петро Антип переїхав до Львова, де організував волонтерський центр для допомоги художникам із Бахмута, Маріуполя, Чернігова та військовим.
– У мене була виставка в Німеччині, згодом вдалося облаштувати майстерню в Падерборні біля Дюссельдорфа. Ми розробили формат волонтерства: збирали публіку в залі, я малював, хтось грав на скрипці чи віолончелі, або запрошували рок-музикантів – і згодом цю картину продавали на благодійному аукціоні за 2-3 тис. євро. Ці кошти ми перераховували на закупівлю аптечок для військових та карет «швидкої допомоги».
Саме під час перебування в Німеччині Антипу зателефонував Віктор Корсак, засновник Музею сучасного українського мистецтва в Луцьку, де зберігається багато робіт художника. Згодом у них виникла ідея створити щось таке, що приверне увагу світової спільноти до українського мистецтва. Так народився суперпроєкт: задумали створити найбільшу картину у світі площею 2000 м². Попередній рекорд належав Саші Джафрі з картиною «Подорож людства» (1600 м²), її продали в Еміратах за 62 млн євро.
Антип та частина його масштабної роботи “Космогонія”, що створювалася як найбільша картина у світі
– Спочатку хотіли назвати «Чумацький шлях», але врешті-решт обрали назву «Космогонія». Я поставив умову: малюватиму лише 20 днів на місяць, а 10 – відпочиватиму, щоб «око не замилювалося». Картина вийшла заввишки 10 і завдовжки 200 метрів. Вона складалася з близько 300 фрагментів, кожен з яких є окремим, самостійним артоб’єктом. Робота тривала 3 тисячі годин, проєкт зафіксували для Книги рекордів Гіннеса. Наразі картина офіційно визнана Національним рекордом України в категорії «Мистецтво», а проєкт подано до комісії Книги світових рекордів Гіннеса для отримання статусу найбільшої картини планети. Нині вона експонується в Луцьку, її можна побачити.
Після цього проєкту три компанії запропонували Антипу переїхати з Луцька. Найбільш наполегливим виявився відомий колекціонер Мирослав Балдіс, саме він допоміг знайти місце для мистецької резиденції у Вовковому.
СВИНАРНИК БІЛЯ МУЗЕЮ
Однак, після всіх попередніх пригод і нарешті знайденого нового дому, митець зіткнувся з новою «головною проблемою».
Місцевий підприємець у Вовковому вирішив збудувати поруч з його мистецькою резиденцією… свиноферму.
– Він викупив чотири земельні ділянки на сусідній вулиці, які за генеральним планом призначені для житлової забудови, і почав там роботи. Ми знаємо, що планується будівництво свинокомплексу щонайменше на 200 голів. Вони навіть зробили анонс у своїх соцмережах (TikTok та Instagram) і опублікували відео будівництва, зняте з дронів. За генпланом, він старий – ще від 1970-го року, але новий не було затверджено – там передбачена вулиця під індивідуальну забудову. Поруч із викупленими ділянками чоловік вже збудував новий будинок, – розповідає Петро Антип.
Місцевий житель Вовкового, під стінами будинку якого має бути збудована свиноферма
Митець зазначає, що наразі заручився підтримкою місцевих мешканців, які також не бажають свиноферми під вікнами, і готується позиватися до підприємця.
– Хоча судова тяганина вимагає нервів і грошей, зриватися з місця знову і переїжджати кудись не хочеться. Але й творити мистецтво під запахи свиноферми також не дуже приємно, – говорить митець.
Укрінформ звернувся за коментарем до іншої сторони – місцевого підприємця Мирослава Лютнянського. Він прокоментував, що на своїх земельних ділянках не планує свиноферми, лише ведення сільського господарства в межах, дозволених законом:
– Як такої ферми там не буде. Планується ведення сільського господарства – житловий будинок, господарські споруди та розведення тварин у дозволених законом рамках: до 15 свиней. Також хочемо завести овець та фазанів. Оскільки я займаюся сільським господарством, то плануємо на ділянці склади для комбікормів.
Зараз усе це на етапі будівництва, можливо, в процесі ми й не зводитимемо приміщень для тварин, а лише для зберігання комбікормів, – прокоментував Лютнянський.
Укрінформ звернувся за коментарем до голови Середнянської територіальної громади (до якої належить село Вовкове). Руслан Чорнак пояснив, що йому відомий як факт мистецької релокації до громади відомого скульптора, так і плани розширення бізнесу місцевого агропідприємця. Утім, вважає голова, конфліктуючі сторони в процесі судових розглядів досягнуть порозуміння.
– Там справді землі, які не призначені під тваринництво згідно з генпланом, там дозволено будівництво приватних будинків та споруд. Сільська рада не змінювала призначення цих земель, тому якщо є намір там щось будувати, підприємець має бути готовий дотримуватися норм, які вимагає законодавство – і щодо будівельних та архітектурних норм, і щодо екологічних.
Фото авторки
Тергромада Закарпаття Мистецтво Скульптура Художник