Атлет зі стрибків у воду Марк Гриценко: Дайте мені ще рік – і ви всі побачите!

Фото: Ukrainian Diving Federation

Українська пара Олексія Середи та Марка Гриценка вкотре довела, що в стрибках у воду вище нас – лише небеса та китайці. Здобувши «срібло» у суперфіналі Кубка світу (який відбувався на початку травня в Пекіні), наші атлети майже наздогнали лідерів з Піднебесної, змусивши всесвітню спортивну спільноту вкотре заговорити про «український феномен». У той час як суперники з Мексики та Австралії ризикували та робили помилки, наші хлопці продемонстрували непохитну стійкість і майже бездоганну майстерність, підтвердивши своє місце у світовій еліті.

Про те, як вдається зберігати ідеальну злагодженість, коли під тобою десятиметрова прірва, і чому на результати краще не дивитися до фінального кола, 16-річний киянин Марк Гриценко поділився в інтерв’ю з репортером Коротко про.

Мексиканці схибили, а ми з Олексієм – ні

– Марку, «срібло» суперфіналу Кубка світу – що означає для тебе цей успіх?

– Для нас це добрий результат. Ми поступилися тільки китайцям, з якими поки що не змагаємося на рівних. Але, думаю, згодом будемо. Чи були задоволені? Так, безумовно, це «срібло» суперфіналу. Тут здобути місце на п’єдесталі – це дуже добрий результат, що ми з Олексієм і зробили.

– Змагання цього разу були доволі напруженими для вас? Не все відбувалося так, як хотілося? Чи допомогли стрибки підвищеної складності?

– Ну, я можу сказати, що вони нам не надто сильно допомогли. Завоювати медалі допомогло те, що мексиканці зробили помилку. Ми ж з Олексієм не схибили. Ми виконали всі свої стрибки. Можливо, десь можна було краще, але в цілому ми зробили все дуже і дуже добре.

– Ви з Олексієм змагалися і в індивідуальному заліку. Однак там не вдалося поборотися за медалі. Чому так? Чого, на вашу думку, вам зараз забракло, щоб зачепитися за нагороди?

– Так, ми з Олексієм змагалися в такій дисципліні, як «хед-ту-хед», на Кубках світу це нова програма. І, знаєте, тут як пощастить – на кого ти випадеш. Я випав на мексиканця, в якого в програмі є коефіцієнт складності 4,1. Лише один спортсмен з усіх учасників змагань робить настільки важкий стрибок. І я вважаю, що мені просто не повезло з жеребкуванням. Але я виконав всі свої стрибки добре, задоволений собою і не бачу за собою ніякої провини. Хоч я і не потрапив до півфіналу, але задоволений. Зміг створити цьому мексиканцю дуже добру конкуренцію.

Я буду працювати і надалі. Навіть якщо суперник ставить проти тебе важкі стрибки, ти все одно можеш конкурувати з ним і показувати, що коефіцієнт 4,1 – це не завжди стабільно. Я ж зробив три стрибки стабільно.

– Кому присвячуєте свою срібну медаль?

– Присвячую її воїнам, які нас захищають, які за нас воюють, – Україні. А ще я хочу висловити подяку нашому президенту федерації Ігорю Лисову, йому ця медаль також присвячується. Якби не він, у нас не було б жодних умов, щоб тренуватися і показувати результати.

– Які цілі ставите перед собою на майбутнє?

– На черзі у нас чемпіонат Європи та юнацький чемпіонат світу. На ЧЄ я стрибатиму ті ж самі дисципліни. Ставлю завдання – гарний виступ.

У тандемі з Олексієм Середою (ліворуч) Марк Гриценко регулярно опиняється на п’єдесталах. Фото: Ukrainian Diving Federation

У нас по 6 стрибків, після 5-го намагаюся не дивитися на результати

– Ви стрибаєте з досить великої висоти. 10 метрів для звичайної людини – це дуже високо. Чи не боязко? Які емоції відчуваєте в цей момент?

– Знаєте, коли я вперше в житті підіймався на вишку в 10 метрів і став на край, я не міг уявити, як спортсмени високого рівня виконують звідси настільки важкі стрибки. Але згодом почав стрибати більше. І зараз я вже підходжу і думаю тільки про те, як виконати елемент добре. Якщо раніше я думав: «Як би зробити так, щоб не розбитися» (це я пожартував, але приблизно так воно і було), то тепер все інакше.

– Які думки в голові перед тим, як виконати стрибок?

– Зараз вже ніяких. На змаганнях і на тренуваннях я просто хочу показати те, що вмію. Якщо на тренуваннях ти стрибаєш гарно, то і на змаганнях буде так само.

– Як боретеся з переживаннями у відповідальні моменти, коли розумієте, що від стрибка залежить доля медалей?

– Я намагаюся не дивитися на табло. У нас по 6 стрибків. Особливо після 5-го кола намагаюся не дивитися. Бо коли бачу – розумію: «Блін, ми йдемо третіми або четвертими», це дуже дратує. Намагаюся просто робити свої спроби так, як я вмію.

– Ви з Олексієм працюєте в парі. Ваші виступи виглядають неймовірно злагоджено. Завдяки чому досягається такий рівень ідеальної взаємодії?

– Ми з Олексієм щодня стрибаємо разом. Працюємо над технікою, над синхроном – над усім цим ми працюємо, тому так і виходить.

– Ви різні за вдачею? Хто більш емоційний?

– Щодо стрибків, ми з Олексієм однакові за вдачею. Можемо пожартувати під час змагань. Ставимося до всього нормально, з певним гумором. Ми не зациклюємося на тому, щоб починати хвилюватися. Нам це не потрібно.

– Що найважче у вашому виді спорту? Наскільки суворим є режим?

– У нашому виді спорту все важке – від підготовки до конкуренції. Все.

– Ваші виступи завжди виглядають легкими. Однак що залишається за лаштунками?

– За лаштунками залишається наша праця. Ми завжди працюємо заради результату. Якби не працювали, то й медалей не було б.

Дивовижна синхронність пари – результат щоденних тренувань. Фото: Ukrainian Diving Federation

Спортом у вільний час не займаюся

– Чим любите займатися у вільний час?

– Спортом – ні (усміхається). А ось погуляти з приятелями – це так.

– Що для вас ідеальний день?

– Якщо не брати до уваги тренування: прокинувся, поснідав, пішов кудись погуляв, а ввечері пограв у комп’ютерні ігри – і все.

– Чи є улюблені ігри?

– Так, я люблю Counter-Strike. Це, мабуть, єдина гра, яка мені дійсно подобається.

– Якби не стрибки у воду, що б обрали в житті?

– Я вже стільки років у цьому спорті, що не уявляю себе десь в іншому місці. Відразу він мені чомусь так сподобався, і так пощастило, що в мене все так склалося.

– Ви в житті інтроверт чи екстраверт?

– Екстраверт на всі 100%.

– Що вас мотивує та надихає зараз?

– Те, що я показую добрі результати. Те, що мені це вдається. І те, що я в індивідуальній програмі програв відомому спортсмену на дуже маленьку кількість балів – це надихає ще більше. З’являється така невеличка спортивна злість і відчуття: «Дайте мені ще один рік – і ви всі побачите!». Ось так.