Штанґістка Ірина Домбровська: Коли син вигукує «Мамо, не здавайся!» – я не можу зрадити
Фото: інстаграм Ірини Домбровської
Першість Європи з важкої атлетики в Батумі стала для 21-річної Ірини Домбровської справжнім звершенням. Вона завоювала три бронзові нагороди у ваговій категорії 77 кг та встановила особисті найкращі результати у “відриві” та “поштовху”. Проте замість належних привітань на українську спортсменку очікував несподіваний «сюрприз» прямо біля подіуму. Відразу після церемонії на атлетку накинувся з критикою президент Європейської федерації албанець Астріт Хасані. Підстава? Категорична відмова Ірини фотографуватися з «нейтральною» росіянкою Варварою Кузьміновою.
Про успіх, внутрішню міць та про те, чому принципи інколи важливіші за блиск медалей, Ірина Домбровська розповіла в інтерв’ю журналісту Коротко про.
Нагороди присвячую чоловікові
– Ірино, вам вдалося здобути три «бронзи» в грузинському Батумі на чемпіонаті Європи. Чи задоволені ви таким результатом?
– Звісно. По-перше, тут були дуже серйозні, потужні суперниці. По-друге, у порівнянні з минулим ЧЄ, мої показники значно виросли. Безперечно, я рада тому, що покращила свою загальну суму та свій результат у рухах «ривок» і «поштовх».
– Кому адресуєте ці три бронзові нагороди?
– Ці бронзові нагороди та всі свої успіхи я адресую своєму чоловікові. Тому що син для мене – це поштовх, а чоловік – велика підтримка та опора.
– Що ви думали, коли робили найважливіші спроби “поштовху” та “ривка”? Чи переживали?
– У всіх атлетів тривога присутня. Хоч би якими ми «незворушними» не були, вона все одно є. І це стосується не тільки міжнародних турнірів, а й навіть таких, як першість міста. Ми завжди переживаємо. Тому я і кажу: якщо підготовка пройшла відмінно, без пошкоджень, фізична форма на високому рівні, то на арені тут вже відбувається боротьба спортсмена зі своїми емоціями, тривогою та настроєм.
– Як за вас вболівали близькі під час турніру і як привітали з перемогою? Чи відзначали отримання нагород?
– Усі близькі підтримували на відстані, спостерігали за трансляцією. Для когось “підтримка” завершилося слізьми радості. А для когось, як для мого чоловіка (Максим Домбровський теж важкоатлет, який змагається за збірну України), – неймовірним хвилюванням і напруженням. Він дуже переймався. 3-річний син Матвій, навпаки, кожен підхід дивився і говорив: «Мамо, не здавайся, не здавайся, вперед!». Плескав у долоні. Розуміючи це, як я могла його розчарувати (усміхається)? Я, коли виходжу на поміст, думаю про сина. Як такого святкування не було, проте сім’я дуже щиро мене зустріла вдома, звичайно, дуже сильно очікували на нагороди.
– Які цілі ставите перед собою на майбутнє?
– Підвищувати свій особистий результат, виходити на вищий рівень і вдосконалюватися.
Переможне фото наша команда все ж таки зробила. Фото: інстаграм Ірини Домбровської
Не було жодного порушення регламенту
– Одним із найбільш обговорюваних моментів цих змагань стали не ваші нагороди, а відео, де президент EWF, як я розумію, почав говорити щось незадоволено щодо вашої відмови фотографуватися на п’єдесталі разом із росіянкою Варварою Кузьміновою. Що він тоді вам сказав?
– Багато людей вже бачили це відео, де президент Європейської федерації важкої атлетики вимовляє таку фразу: «спорт стоїть над політикою». Але це була така вирвана з контексту фраза. Загалом, він досить несподівано підбіг до нас і почав критикувати за те, що я не захотіла фотографуватися з представницею країни-агресора, тобто росіянкою. І він, далі вже всі чули, казав, що sport above politic. Взагалі я не порушувала правила змагань. Я дотримувалася всієї офіційної процедури. А спільне фото на п’єдесталі – це вже традиція, не записана в протоколі. Воно не є обов’язковим. Зрозуміло, чому в мене виникло таке небажання його робити. І я просто пішла з п’єдесталу. Навіть ті, хто мене нагороджував, сказали no problem.
Проте президент федерації вирішив інакше. Він підійшов і на підвищених тонах почав висловлюватися. Ми настільки розгубилися від несподіванки, що навіть не змогли йому відповісти. Він висловив нам усе і втік. Тому, звичайно, нам було неприємно. І не зрозуміло, чому він вирішив покритикувати таке моє рішення, оскільки з мого боку нічого не було порушено.
– Які відчуття у вас викликали слова, що ви почули в той момент?
– Коли президент федерації підбіг, я одразу зрозуміла, про що він говорить. Перше, що мені прийшло в голову: «Ну як так?». Я була просто вражена. Для мене було на той момент незрозуміло, чому мене критикують. Тому особливих відчуттів у мене і не було. Я тоді була в такому шоковому стані.
– Чому взагалі було невдоволення з його боку?
– Я досі не розумію, чому така критика на мою адресу. Адже ви правильно сказали, регламент не був порушений. Тому для мене це дійсно шокуюча ситуація. Чому так сталося, коли мною було все зроблено чітко і за правилами.
Переглянути цей допис в Instagram
Потрібно змагатися і перемагати, інших доказів немає
– Яка взагалі зараз є ситуація з представниками Росії та Білорусі у важкій атлетиці? Їх намагаються узаконити, як і в багатьох видах спорту? Невже світова спортивна спільнота не усвідомлює абсурдність цієї легітимізації?
– На жаль, атлетів з країн-агресорів, таких як Росія та Білорусь, допускають до турнірів. Хоча з початку вторгнення їм було заборонено брати в них участь. Зараз до них ставляться більш м’яко і прихильно. На ЧЄ, як на цьому, так і на попередньому, їм заборонено виступати із символікою та гімном. Але зараз починається ЧС серед юніорів, і там вже їм дозволили виступати під власним прапором і гімном. І це дуже сильно обурює та засмучує нас як спортсменів.
– Чому взагалі склалася така ситуація, що санкційний режим у спорті щодо росіян став пом’якшуватися?
– Це питання не до простих спортсменів, а до вищого керівництва, яке цим керує. Ці питання потрібно ставити їм: чому це відбувається, чому такі випадки, як мій, трапляються, чому потім звинувачують мене за те, що я не захотіла з нею фотографуватися.
– Як, на вашу думку, зараз потрібно відстоювати свої інтереси українським спортсменам і тренерам? Що для цього потрібно? І чи є для цього відповідні засоби?
– Усе, що ми можемо робити як спортсмени, – це їздити, виступати, змагатися, представляти нашу державу на міжнародній арені та розповідати про те, що відбувається всередині нашої країни. Хочу додати, що хоч і трапилася така ситуація на ЧЄ з президентом федерації, але там були і позитивні моменти. Багато важкоатлетів з різних країн публічно або мені в особисті повідомлення висловили свою підтримку і стали на наш захист, і справді це дуже цінно. Я не очікувала, що така кількість людей так відгукнеться і підтримає. І це попри те, що існує такий негатив. Все ж таки позитиву більше. Тому сподіваюся, що все ж таки добро переможе зло.
3-річний Матвій – головний мотиватор спортсменки. Фото: інстаграм Ірини Домбровської