Фристайлістка Катерина Коцар: Саме тому ми українці, щоб демонструвати найкращий результат за непростих обставин

Фото: ФБ Kateryna Kotsar

Наприкінці 2025 року 25-річна українська фристайлістка Катерина Коцар здобула срібну нагороду на етапі Кубка світу з фристайлу у категорії big air у містечку Стімбоут (США). Це перша в історії України медаль Кубка світу в даній дисципліні.

Яким чином вона досягла даного результату, про олімпійську заповітну мрію та захоплення екстремальними видами спорту дівчина розповіла в інтерв’ю Коротко про.

Найважливіше – стрибати завтра ліпше, ніж сьогодні

– Катерино, ви вже увійшли в історію українського фристайлу, завоювавши медаль Кубка світу з біг-ейру. Що для вас означає це звершення?

 – Зрештою я і мої наставники побачили відчутний підсумок наших багаторічних старань і тренувань. Це наче працювати над якимось проєктом «на вірі» і в результаті переконатися, що все було не даремно. Мені необхідно, щоб український стяг майорів якомога частіше у світі, і якщо я можу реалізувати це завдяки лижам, то буду робити це щосили.

– Чи сподівалися ви від себе такого виступу в Стімбоуті?

– Відверто кажучи – не очікувала. У нас був важкий місяць із великою кількістю змагань і перельотів у різні куточки світу, отже я почувалася дещо змореною і захворілою. Але саме тому ми українці, щоб демонструвати найкращий результат за непростих обставин.

– Яка ваша подальша ціль? Олімпійські ігри?

 – Так, Олімпійські ігри – наступна ціль. Яскрава та жадана. Маю надію, ви зможете спостерігати за мною там.

– Як оцінюєте свої можливості в олімпійському форматі змагань? Що вважатимете для себе добрим результатом?

– Потрапити на ОІ – вже чудовий результат. Відкрити сторінку олімпійського «фріскі» (фристайлу. – Авт.) в Україні – вже значний крок.

– Які задачі ставите перед собою як спортсменка?

 – Стрибати завтра ліпше, ніж сьогодні. Мати більш стійкі нерви, точність виконання, амплітуду.

Відчуття польоту – те, заради чого дівчина займається фрістайлом. Фото: ФБ Kateryna Kotsar

У повітрі вже ні про що не міркуєш – просто крутиш

– Що ви відчуваєте в момент, коли збільшуєте швидкість і відриваєтеся від трампліна, щоб приступити до виконання акробатичного елемента? Які це думки, емоції?

– Це чудовий момент! Заради нього я цим і займаюся. Уявіть собі: ви несетесь на двох дерев’яних дощечках на швидкості 80 км на годину, перед вами величезна стіна (трамплін саме так виглядає, коли на нього заїжджаєш), і тут оп – і ти в повітрі. Це мій особистий момент творчості, невагомості. Зазвичай думок не існує зовсім, тому що все треба обміркувати на старті, і дуже детально. У повітрі вже ні про що не міркуєш – просто крутиш!

Емоції настають зазвичай вже після приземлення, і вони завжди відмінні: інколи ейфорія, якщо зробив щось нове і складне, інколи смуток, що щось не вдалося. Але частіше просто спокійна думка: «фух, класно, ми знову це зробили!».

– Адреналін у вашому виді спорту допомагає чи перешкоджає?

– Адреналін – це супер! Як без нього зважитися робити те, що ми робимо? Вітаю, ви маєте справу зі справжнім адреналінозалежним (усміхається). Насправді, для різних трюків необхідний різний настрій, і інколи я спеціально «розганяю» себе на старті, щоб викликати той самий викид адреналіну в крові. Але для певних елементів, навпаки, необхідний спокій. Головне – розуміти себе і вміти з собою працювати.

– Скажіть щиро, буває моторошно?

– Так, досить часто. А коли моторошно, і ти все одно стрибаєш – емоції значно яскравіші.

– З чого починався ваш шлях у цьому виді спорту?

 – Мій шлях починався з могулу – іншої дисципліни фристайлу. Просто через те, що слоупстайлу і біг-ейру на офіційному рівні у нас тоді не було. На лижі мене поставила мама і десь у 6 років віддала в лижну школу в Києві на Протасовому Яру, «щоб мене просто навчили гарно кататися». З часом з’ясувалося, що старша група в цій школі займалася могулом – так я зустріла свого першого тренера Ігоря Грищенка. Згодом мій старший брат Микита залучив мене до сноупарку (спеціально облаштована зона, призначена для фристайлу на лижах і сноуборді. – Авт.). Але знову ж таки, тоді це було просто весело, ніяких спортивних перспектив на горизонті не було. А згодом ми разом з Ігорем перейшли від могулу до “фріскі”.

– Чому залишилися у фристайлі?

– Тому що бачила, що я корисна для цього виду спорту в Україні. Перша чемпіонка України, перший п’єдестал Кубка Європи, перший член офіційної збірної, перша фіналістка Кубка світу і ось – перший п’єдестал Кубка світу. Безумовно, особисті відчуття – це теж дуже важливо, але усвідомлення того, що я можу тягнути вперед цілий спектр української культури і робити його популярнішим – це класно! Мрію, що одного дня до мене підійде дитина в парку і скаже, що вирішила займатися фристайлом, бо побачила, як я це роблю. Я дуже люблю лижі і хочу, щоб все більше українців їх полюбили.

– Що допомогло вам вирости до такого рівня?

– Багато, багато і ще безліч разів багато тренувань і робота зі своєю головою!

– Що принесло більше користі на вашому шляху: поразки чи перемоги? Що вчить більше?

 – Мені здається, що перемоги, бо саме вони змушують не опускати руки.

– Яку частку успіху у вашому спорті становить обдарованість?

– Десь 10%. Решта – падіння, сльози і цілорічні тренування.

Якщо не сніговий схил, то водна гладь, головне – щоб лижі були. Фото: ФБ Kateryna Kotsar

Найкращий відпочинок – покататися на лижах

– Наскільки важливим у вашому виді спорту є спорядження? Чи дорого воно коштує?

 – Спорядження дуже важливе! Важливо відшукати «своє», зручне і комфортне. Фристайл – точно не найдорожчий вид спорту, його вартість більше залежить від того, де ти проживаєш. Якщо ти швейцарець чи австрієць, який з’явився на світ у селі біля курорту, то всі твої витрати – це лижі, черевики та скі-пас. Нам трохи складніше, бо до гір ще треба дістатися і десь жити під час тренувань.

– Скільки спорядження потрібно атлету вашого рівня на сезон?

– У мене зазвичай за сезон «укатується» одна пара лиж – це небагато, близько $1000. А загалом лижі, кріплення, черевики, палиці, одяг, шолом та інший захист коштують приблизно до $3000.

– Знаю, що фристайл – не єдина ваша прихильність. Чим ще захоплюєтеся?

 – Я організовую змагання з трейлранінгу (вид бігу природними стежками, горами, лісами. – Авт.), але сама ним не займаюся – коліна вже не ті (посміхається). А ось моя справжня пристрасть – це фрірайд (катання на лижах чи сноуборді поза підготовленими трасами.- Авт.) і вейкбординг (водний вид спорту на дошці за катером або канатною тягою. – Авт.).

– Ви встигаєте займатися і волонтерською діяльністю. Чи складно зараз збирати кошти?

– Найбільш активний період волонтерства припав на початок повномасштабної війни. Зараз я відкриваю збори нечасто, переважно для близьких мені військових. Треба буде тут піднатиснути.

– Ви відвідали досить багато країн. Де вам сподобалося найбільше?

– Найбільше мені подобається в Україні без війни.

– Як любите проводити вільний час?

– Читати, гуляти в горах, кататися на лижах (усміхається) і в цілому досліджувати цей світ.

– Що для вас є найкращим відпочинком?

– Виспатися, неквапливо поснідати і рухатися вперед – чи то пробіжка, чи то вейкборд, чи то знову лижі. Люблю рух.

– Про що мрієте?

– Про мир, а далі все і так буде!