Від Роксолани до Бандери: чи повернуться прахи українців на рідну землю та де побудують Пантеон

Фото: Sergii Kharchenko/NurPhoto via Getty Images

Нещодавно президент України Володимир Зеленський сповістив про початок будівництва Пантеону славетних українців, метою якого є репатріація в Україну останків історичних осіб, котрі відіграють важливу роль у формуванні української національної свідомості та державності. Цій задумці вже 35 років, але далі розмов справа не просунулася – і ось 2026-го, можливо, почнеться певний прогрес у цьому напрямку. Стисло про – про тих, хто похований за кордоном і чий прах міг би повернутися на батьківщину, в Україну, навіть через тривалий час після кончини.

Поховання по всьому світу

Згідно з оцінками Українського інституту національної пам’яті, поза межами країни знаходиться понад 250 тисяч поховань представників української еміграції. Їхні могили розташовані на територіях різних держав, на всіх континентах, за винятком Антарктиди.

У листопаді 2020 року Український інститут національної пам’яті ініціював онлайн-ресурс «Віртуальний некрополь української еміграції», де зібрано та надано у відкритий доступ інформацію про поховання відомих українців. Наразі там акумульовано дані про приблизно 18 000 поховань на 284 кладовищах по всьому світу, причому відомості містять навіть координати могили на кладовищі та фото її поточного стану.

Власне, стан поховань українців за кордоном, їх облік та збереження стало однією з підстав для заснування Пантеону видатних українців. Протягом останніх століть політична мапа світу значно змінилася, і ці зміни часто відбувалися у формі війн та революцій, що супроводжувалися нищенням могил та некрополів.

Протягом багатьох років про могили українців за кордоном дбали представники діаспори, але з 1991 року це повинна робити держава Україна. Кошти на впорядкування та утримання місць поховань виділяються, але їх, звісно, не вистачає.

Крім того, у багатьох країнах, відповідно до їхнього законодавства, у випадку припинення догляду за могилами ці місця на кладовищах передаються іншим особам, а останки ексгумуються та переносяться до спільної могили. У будь-якому разі, так прийнято у Німеччині, Бельгії, Нідерландах та інших європейських країнах.

Перепоховання Олеся та його дружини

Показовим у цьому контексті став випадок 2017 року. На Лук’янівському кладовищі у Києві у січні було здійснено перепоховання останків поета Олександра Олеся та його дружини Віри Кандиби. До цього подружжя було поховане на Ольшанському кладовищі у Празі. За їхньою могилою доглядав шанувальник поета Володимир Михайлишин. Однак після його смерті син мецената вирішив поховати там свого батька. Останки Олеся та його дружини просто викопали.

Також на цьому ж кладовищі поховано письменника, драматурга і педагога, одного з «батьків» сучасного українського театру Спиридона Черкасенка, громадську діячку, педагогиню Арину Єфремову-Дурдуковську, інженера-будівельника Олександра Ярошевського. Їх також планували ексгумувати, однак наразі чехи вирішили цього не робити. Загалом на Ольшанському кладовищі у Празі близько 40 українських поховань, які знаходяться в занедбаному стані.

Ще у 2017 році у Києві було перепоховано останки поета Олеся з дружиною. Фото: Getty Images

Поети, політики та воєнні

Щодо інших могил видатних українців, то їх можна знайти у різних країнах. Ми зібрали лише декілька показових прикладів стану поховань.

Так, у Туреччині розташована усипальниця історичної постаті – Роксолани (Анастасії Лісовської (бл. 1505–1558 рр.) – дружини Сулеймана Пишного, султана Османської імперії. Там само похована Турхан Хатідже Султан (1627–1683 рр.) – мати султана Мехмеда IV, впливова особа Османської імперії. Усипальниця розташована поблизу мавзолею Сулеймана, в комплексі “Сулейманія” і, оскільки є державною пам’яткою, перебуває у належному стані.

Роксолана лежить у комплексі “Сулейманія”, шанованому в Туреччині святому місці. Фото: localhistory.org.ua

Могила гетьмана Української Держави Павла Скоропадського (1873–1945 рр.) у Німеччині оплачена до 2036 року адміністрацією кладовища та муніципальними установами міста Оберсдорф. Саме тут було перепоховано Скоропадського після смерті внаслідок бомбардування американцями 1945 року залізничної станції Плятлінг. Гетьман помер від ран і був похований спершу в селі Меттен, а згодом його прах перенесли в Оберсдорф.

Могила Павла Скоропадського у німецькому містечку Оберсдорф. Фото: wikipedia.org

Революціонер та анархіст Нестор Махно (1888–1934 рр.) помер від кісткового туберкульозу в одній із лікарень Парижа. Місце його поховання – на кладовищі Пер-Лашез у столиці Франції, у ніші №6685 стіни колумбарію. Його могила розташована поряд зі Стіною комунарів – місцем почесних поховань революціонерів. Оплата за догляд за могилою не стягується, але доглядають за нішею №6685 місцеві та приїжджі анархісти.

Знайти табличку з ім’ям “Нестор Махно” у колумбарії паризького цвинтаря Пер-Лашез вдається не кожному. Фото: wikipedia.org

Євген Коновалець (1891–1938 рр.) – полковник армії УНР, очільник Організації українських націоналістів, загинув у Роттердамі (Нідерланди) від рук співробітника радянських спецслужб, де й похований на кладовищі Кросвік (місце 1111). Надгробок на могилі Євгена Коновальця створено за ескізом українського художника Роберта Лісовського. Поховання у доброму стані, опікується українська громада в Нідерландах та Українська стрілецька громада Канади (м. Торонто).

Полковника армії УНР Євгена Коновалця поховано в Роттердамі (Нідерланди). Фото: wikipedia.org

Михайло Вербицький (1815–1870 рр.) – священник УГКЦ, композитор, автор музики Державного Гімну України помер у селі Млини Підкарпатського воєводства у Польщі. Там само знаходиться його могила – біля старовинної дерев’яної церкви Покрова Пречистої Богородиці у Перемишльському повіті.

У 20-ті роки минулого століття на могилі Вербицького стояв пам’ятник – два бутони, що не розпустилися, які символізували талант композитора, який не розкрився до кінця. Проте могила заросла травою, і знайти її було вкрай важко. Лише 1934 року львівські культурно-співочі групи та організації, незважаючи на опір місцевої влади, поставили на могилі скромний пам’ятник, приурочивши його до 120-річчя від дня народження Вербицького. Нині на могилі композитора – гідний надгробок, за його стан відповідає почесний консул України.

За могилою Михайла Вербицького у Польщі стежать влада і наш почесний консул. Фото: wikipedia.org

Де ще поховані українські діячі

• В Австрії поховані Андрій Жук (1880–1968) – український дипломат та політичний діяч, співробітник посольства УНР у Відні, та Микола Ковалевський (1892–1957) – міністр продовольства уряду УНР.
• В Азербайджані похований Антон Головатий (1744–1797) – кошовий отаман Чорноморського козацького війська, один із організаторів переселення козаків на Кубань.
• У Болгарії – Михайло Драгоманов (1841–1895), історик, публіцист, філософ та громадський діяч. Там само розташована могила Михайла Паращука (1878–1963) – українського скульптора та художника.
• У Литві – Яків Головацький (1814–1888), поет, філолог, етнограф, учасник «Руської трійці».
• У Норвегії – Микола Радейко (пом. 2000-і роки), лікар, громадський діяч, засновник першого українського товариства в Норвегії.
• У Польщі – Філіп Пилипчук (1885–1952), прем’єр-міністр УНР в екзилі.
• У Сербії – Діонісій Няраді (1874–1940), церковний діяч, греко-католицький єпископ, а також Йован Хранилович (1855–1924) – політик та громадський діяч, і Яша Баков (1906–1974) – спортсмен, учасник Олімпіади 1936 року.
• У Франції – Симон Петлюра (1879–1926), голова Директорії УНР і головний отаман армії УНР. Там само знаходяться могили Володимира Винниченка (1880–1951) – письменника і глави уряду УНР, Сергія Лифаря (1905–1986) – танцівника і хореографа, Марії Башкирцевої (1858–1884) – художниці і письменниці.
• У Німеччині – Степан Бандера (1909–1959), лідер ОУН, Дмитро Дорошенко (1882–1951) – історик та міністр УНР, Іван Багряний (1906–1963) – письменник та політичний діяч, Микола Порш (1879–1944) – дипломат та політик.
• У Швеції – Модест Менцінський (1875-1935), всесвітньо відомий оперний тенор.
• У Швейцарії – Леонід Мосендз (1897-1948), письменник, хорунжий армії УНР.

Що робити з тими, хто залишився у Росії

І якщо з цивілізованими країнами можна вести перемовини про ексгумацію та перепоховання останків видатних українців, то як комунікувати на цю тему з Росією – невідомо.

А на території РФ поховані Петро Дорошенко (1627–1698) – гетьман Правобережної України, Олександр Довженко (1894–1956) – кінорежисер та письменник, Микола Гоголь (1809–1852) – письменник, Іван Козловський (1900–1993) – оперний співак, Марко Вовчок (1833–1907) – письменниця, Олексій Берест (1921–1970) – офіцер, учасник штурму Рейхстагу.

При цьому Марко Вовчок поховано у Нальчику, Петра Дорошенка – у Московській області, Олексія Береста – у Ростові. Стан їхніх поховань невідомий.

Де може бути Пантеон?

У 2017 році міністр культури України Євген Нищук заявляв, що його відомство разом із Інститутом національної пам’яті навіть обрали місце для будівництва Пантеону – на Лук’янівці, біля Оранжерейної вулиці у Києві. Тоді справа залежала лише від Київської міськради, яка мала прийняти рішення про виділення землі для спорудження Пантеону. Ймовірно, у чиновників тоді знайшлися справи важливіші.

Джерело: kp.ua