Багато дівчат і молоді люди відвідують різноманітні спортивні секції та заняття аеробікою, фітнесом, пілатес і ще чимось там, мені особисто не зовсім зрозумілим. Достатню кількість людей записано відразу на кілька курсів. Щоб допомогти їм і багатьом іншим в економії часу, сил і придбанні гарного настрою в хорошій компанії, я хочу розповісти про капоейра.
Капоейра – система захисту та нападу, винайдена на батьківщині Пеле – у Бразилії. Є кілька гіпотез щодо її походження. Більшість капоейристів дотримуються тієї точки зору, що прообраз капоейри був створений індіанцями південноамериканського континенту, які поділилися своїми знаннями з африканськими рабами, які бігли в джунглі і створювали там вільні спільноти – кіломбуш. Кіломбуш періодично зазнавали нападів рабовласників, і їх мешканцям необхідно було захищати себе. При нестачі зброї практикувалося навчання прийомам рукопашного бою, технікам захисту та нападу без зброї – того, чим володіли ті самі індіанці, які зазнавали гонінь колонізаторами. Дві ідеї свободи змішалися, і зародилася капоейра, що допомагала відстояти право бути вільним мешканців кіломбушів.
У 1707 році після того, як, мабуть, португальці не раз отримали «по сопатці» від рабів-втікачів, у Бразилії було заборонено це бойове мистецтво. Капоейристам довелося адаптуватись. Вихід знайдено: капоейру замаскували під танець. Так виникла традиція боїв під музику. Однак у 1928 році уряд Бразилії все ж таки визнав цю боротьбу законною. Легалізували її вже не такою, якою забороняли, але набагато краще. На сьогоднішній день капоейра – другий за популярністю після футболу вид спорту у «країні, де багато диких мавп».
Сьогоднішня капоейра – не вид спорту чи бойове мистецтво, і навіть не танець. Капоейра – це гра. Виходять люди, усі в білому. Сідають у коло, яке називається роду, що символізує сонце. Деякі з них беруть до рук інструменти. По-перше, берімбау – священна музична цибуля (палиця, зігнута в дугу, з натягнутою на неї сталевою струною, на яку надівається кабаса – видовбаний гарбуз, що діє як резонатор). По-друге, атабак (високий барабан) та пандейро (бубон). По-третє, гу-го (подвійний дзвіночок) і річко-річко (зазубрена бамбукова тріскачка). На Берімбау зазвичай грає майстер (местре). На середину виходять дві людини та починають творити «джогу» (гру) – танцювати, грати. Джогу є одночасно і єдиноборством, і гарною музичною виставою з елементами гімнастики та акробатики. Тож вона зацікавить любителів розтяжки та ефектного представлення можливостей свого тіла.
Прихильники самозахисту також не залишаться розчарованими. Багато хто недооцінює техніку капоейри, називають її ефектною, але малозастосовною. Очевидно, ці люди просто не знають, що для того, щоб убити людину, необов'язково перерізати їй горло або пронизати серце. Косим ударом леза в руці по внутрішній стороні зап'ястя можна розсікти променеву артерію, що проходить всього 5 мм від поверхні шкіри. В результаті приблизно через 30 секунд людина втрачає свідомість, а через 2 хвилини помирає від рясної крововтрати. Отож.
За допомогою капоейри удари ножем чи лезом легко паруються. Навіть якщо техніка виконана не надто чисто, гострі предмети лише ковзають по одязі чи шкірі, не завдаючи великої шкоди. Тоді як будь-які блоки, як м'які, так і жорсткі, підставки як у боксі, борцівські захоплення тощо прийоми проти бритви, наприклад, марні. Варто враховувати, що сила ударів у капоейрі може бути просто жахливою. Адже, на відміну від інших видів єдиноборств, всі удари тут виконуються з проносом і досягають при цьому неймовірної сили. Це і законами фізики – найбільшу силу удару дає маса тіла, помножена з його прискорення.
У Росію капоейра прийшла порівняно недавно. Але вже зараз в одній тільки Москві сотні людей, здатних танцювати на руках, робити сальто та фляки, заряджаючи енергією і тим самим духом свободи, але вже особистою, а не національною.
Капоейра – це бій без правил і вагових категорій, де можуть брати участь всі, з використанням найпідступніших хитрощів і найжорстокіших прийомів, що застосовуються на практиці в першу чергу лише для самозахисту, не нападу. Вивчені одного разу прийоми капоейри працюватимуть і через п'ять – десять – п'ятнадцять років, як і вміння плавати, кататися на ковзанах і велосипеді.