Це свято, навіть, скоріш, обряд, дуже древнє, що зародилося на Русі в період двовірства. Іноді Водопол називають Переплутом, Днем Водяного , іменинами Водяного або Микитою Водополом, але сутність залишається незмінною — третього дня цвітіння (3 квітня) на Русі вітали пробудження від зимової сплячки Водяного, русалок і всієї водної живності.
Разом із приходом весни та пробудженням природи прокидається від зимової сплячки та Водяної. За довгу холодну зиму дідусь-Водяний ослаб і зголоднів. Прокинувшись, Водяний відразу хоче поживитися чимось, а потім іде оглядати і оглядати своє водяне царство.
Цього дня опівночі рибалки приходили до води поласувати та задобрити дідуся-Водяного.
Говорять, що рибалки пригощали Водяного, утоплюючи коня і примовляючи: «Ось тобі, дідусю, гостинець на новосілля: кохай, жалуй нашу сім'ю». Для цього випадку купували у циган найнегіднішого коня. Коли ж рибалки задобрять його добрим гостинцем, конячком, то він упокорюється, стереже рибу, переманює до себе великих риб з інших річок, рятує рибалок від бурі та потоплення, не рве неводів та марення.
У деяких областях рибалки наділяють Водяного гостинцем, виливаючи в річку олію, примовляючи: «Ось тобі, дідусю, гостинцю на новосілля. Люби та жалуй нашу сім'ю».
Приблизно з цього часу слов'яни чекали початку льодоходу та розливу річок. З цього приводу існувала і прикмета: коли у цей день рибалки приносили Водяному корм, то обов'язково помічали: «Якщо лід у цей день не чіпиться, то й риболовля цього року буде худою».