Чому потрібно було умащувати водяного та увінчувати корів хлібними краюхами саме 16 квітня?

На день 16 квітня за християнським звичаєм припадає шанування преподобного Микити Сповідника, ігумена обителі Мідикійської, який, за Житієм, у своєму праведному житті був удостоєний дару чудотворення і зазнав гоніння за протистояння іконоборству.

Крім того, це день пам'яті мучениці Агапії Аквілейської, як і її рідних сестер Хіонії та Ірини. Відмовившись від земного кохання, ці діви рідкісної краси були піддані загрозам і спокусам, а також спробам зґвалтування, але не піддалися. Дві старші сестри були спалені на багатті, а молодша Ірина вражена стрілою з лука.

Але яка дивовижна властивість має, однак, народний календар: він переплітає в хронологічних датах різний час, події, прикмети і повір'я, та ще й прив'язує їх міцно-міцно один до одного. Ось і з 16 квітня так сталося: став він називатися днем Микити Водополі.

А річ тут у тому, що, за народними прикметами, саме цей день є важливою віхою весняного льодоходу, розливу річок та озер. Казали:

– Не пройде на Микиту лід, весь весняний лов нанівець зійде (тобто буде поганий).
– Коли весняний лід на Водополі по озерах та затонах не рушить, а потоне – рік буде важким.
– Коли на Микиту крига стоїть і не думає рухатися, літа чекай холодного та дощового.
– розливає Микита порожні води – чекай і влітку ясної погоди.
– Повінь і гори трощить.

Як пояснення поміченим явищам повір'я наших предків стверджували, що водяний, що нещодавно прокинувся (який спочивав усю студену зиму на дні), голодний, а тому гнівається і буянить: лід ламає, рибу мучить. І якщо до Нікітіна дня його не догодити, то мститиметься весь рік: рибу викраде або сіті порве, а улову не дасть, човни топити стане, дітей на дно тягати і т.д.

Пригощати водяного, що зголодніло, треба було опівночі, тобто. з першими миттю відповідної дати. Чим же? Наприклад, тушкою гуска, але обов'язково без голови. Тому що цей персонаж сильно не ладнав із домовиком, який, як вважалося, стежить за поголів'ям домашньої живності, і якщо помітить, що з господарства виділяється частка для його недруга, сам розкривиться не на жарт і життя не дасть. Отже, попередньо треба було гусака обезголовити і приховати.

Крім того, Микиту називали ще й Гусепролетом – зрозуміло, що це означає очікування появи диких гусей з південних країв – так що вибір саме цього птаха в дар хазяїнові, що отощав, теж не випадковий.

Був і більш своєрідний звичай, що існував у рибальських артілях. Скинувшись, артільники купували незадовго до пам'ятного дня якусь шкапу (ні в якому разі не торгуючись за ціною), відгодовували хлібом та конопляною макухою. Потім вплітали в гриву червоні стрічки, мазали голову солоним медом і… топили, сплутавши ноги і повісивши на шию вішали дві старі жорна.

Можна було умаслити водяного й у буквальному значенні: вилити у водойму латаття олії чи трохи вина, кинути дрібні монетки, дрібку тютюну, крихти хліба. А вже з першого улову – неодмінно пару-трійку рибин віддати. І будь-яке підношення слід супроводжувати зверненням:
– Ось тобі, діду водяний , гостинець навесні, люби нас та рибкою жалуй!
– Ось тобі, дідусю, гостинець на новосілля: люби та жалуй нашу сім'ю!

Де-не-де, правда, вважали, що витрачати добро весною, коли запаси провіанту закінчуються, надто накладно, і кидали у воду старий лапоть або дірявий чобіт з онучкою, примовляючи: «На тобі, чорт, ноги, заганяй рибу!». Загалом, усі чинили за коштами.

З трьох згаданих на початку оповідання святих дів, які прийняли мученицьку смерть, у народний календар потрапила лише Агапія, ім'я якої трохи видозмінилося до звичного русичам звучання, тобто. стала вона Агафією. Саме на її честь 16 квітня освячували в церкві хліба із запеченими шматочками солі, а потім прикрашали ними роги буряток, бо вважалося це вірним засобом для рясних удоїв.

…Час іде невблаганно, змінюється життя, змінюються люди, і багато звичаїв сивої старовини сьогодні здаються лише забобонами. Але як не визнати, що 16 квітня – це термін, який показує, що весна перевалила за свій «екватор». І починається новий її підсезон, який, як і раніше, називається «оживленням». Нехай воно буде благодатним!

Преподобний Микита Сповідник

Святі мучениці Агапія, Хіонія та Ірина

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *