Фехтувальниця Аліна Дмитрук: Важливо вміти вчасно трансформуватися з жертви на мисливця

Фото: nffu.org.uа

Українська фехтувальна школа вже багато років зберігає позиції однієї з найсильніших у світі, постійно збагачуючи національну колекцію медалями найвищого ґатунку з Олімпіад, світових та європейських змагань. Досягнення Аліни Дмитрук, яка виборола бронзову медаль на нещодавньому кадетському чемпіонаті світу, є черговим доказом того, що славні традиції продовжуються, а на заміну визнаним майстрам росте перспективна генерація.

Журналіст Коротко про поговорив з юною призеркою та з’ясував, чому на фехтувальній доріжці іноді характер відіграє більшу роль, ніж бездоганна техніка.

Успіх у бою завдяки одному влучному уколу

– Аліно, ви здобули бронзову медаль кадетського ЧС з фехтування. Які відчуття та думки були у вас, коли ви усвідомили, що медаль у вас в руках?

– Це було поєднання ейфорії та розвантаження. Весь змагальний сезон був дуже інтенсивним, а день змагань – надзвичайно довгим і вимогливим, тому в той момент я відчула, що докладені зусилля не були даремними. Разом з тим, залишилось розуміння, що могла б проявити себе краще.

– Наскільки суттєвим є психологічний фактор віри у перемогу над певною опоненткою у фехтуванні?

– Нерідко все вирішує не лише майстерність, а й те, як ти себе почуваєш на майданчику. Віра в себе дає значну перевагу. Однак ця віра повинна базуватися на злагодженості технічної, тактичної та фізичної підготовки.

– Який поєдинок був найважчим?

– Майже на кожному змаганні є той вирішальний поєдинок, який визначає, як далеко ти зможеш просунутися. На цьому ЧС для мене таким став бій за прохід до 1/16 з Ярден Девідсон (Ізраїль). На початку я наполегливо намагалася атакувати, але опонентка добре трималася, і я не могла завдати уколів, відставання швидко збільшувалось, я сильно програвала. Але після перерви, завдяки настановам мого тренера Андрія Орліковського, мені вдалося трохи змінити стратегію і вирвати перемогу одним влучним уколом. Фехтування – це той вид спорту, який вчить ніколи не здаватися і боротися до останнього. І навіть якщо ти значно поступаєшся на початку, завжди є шанс повернути хід двобою на свою користь і здобути перемогу.

Поразки спонукають до старанних тренувань, а звитяги втамовують амбіції

– Фехтування – непростий вид спорту. Наскільки важливо вміти контролювати власні емоції під час двобою?

– Це один з основних аспектів. Якщо втратити контроль над собою, можна втратити концентрацію і програти поєдинок.

– Які емоції ви зазвичай переживаєте під час поєдинку? Ви зберігаєте спокій у душі? Чи навпаки – хвилюєтесь?

– Я намагаюся максимально сконцентруватися на самому двобої. Звісно, є напруга, але вона допомагає бути зосередженою та швидко реагувати.

– Часто кажуть, що бокс – це своєрідні шахи. А що ви скажете про фехтування?

– Як людина, яка не дуже добре знайома з боксом і шахами, я вважаю, що це порівняння не зовсім доречне. Шахісти прораховують ходи набагато глибше, ніж боксери, а пропущений удар, ймовірно, впливає на рішення зовсім по-іншому, ніж втрата фігури. Фехтування ж приваблює мене швидкістю, точністю, відчуттям миті. Для мене надзвичайно цінними є зміни тактики під час двобою, здатність діяти як в атаці, так і в захисті. Мене завжди захоплювало це відчуття, коли противник, шукаючи дистанцію і готуючи атаку, несподівано пропускає укол, перетворюючись з агресора на жертву. Фехтування – це відносно безпечний вид спорту, хоча травми та синці, на жаль, трапляються.

– Що більше вплинуло на ваш розвиток як спортсменки та як особистості – звитяги чи невдачі?

– Мабуть, більше – поразки, оскільки саме після них ти проводиш аналіз, робиш висновки, наполегливо тренуєшся і вдосконалюєшся. Поразки стимулюють до тренувань, а перемоги задовольняють особисті амбіції.

– На вашу думку, що важливіше – частіше виступати в ролі лідера чи пристосовуватися до манери суперниці?

– Найкращий варіант – це комбінувати. Важливо мати свої сильні сторони, але ще важливіше – вміти знаходити підхід до будь-якої ситуації.

– Чи пов’язані стиль фехтування та особистість фехтувальника з тим, яким він є у звичайному житті?

– Часто так, але не завжди. Інколи людина на доріжці та поза нею – це зовсім різні люди.

У фехтуванні один точний укол може вирішити долю поєдинку. Фото: інстаграм Аліна Дмитрук

Кар’єра моделі? Можливо, як цікавий досвід

– Якою ви є в повсякденному житті? Який у вас характер?

– Я наполеглива, але водночас ціную простоту та невимушеність у спілкуванні.

– Вам більше до вподоби порядок і дисципліна чи свобода і певна хаотичність?

– Скоріше – гармонія. У спорті – дисципліна, а в житті хочеться більше свободи.

– Які риси характеру у вас сформувало саме фехтування?

– Дисципліну, витривалість, здатність не здаватися та швидко приймати рішення. Оскільки ми постійно беремо участь у змаганнях, мені довелося рано подорослішати і стати більш незалежною.

– Які книги та фільми вам подобаються? Яку музику слухаєте?

– Люблю різноманітне, залежно від настрою. І фільми, і музику обираю згідно з тим, що хочеться в певний момент. Мені цікаво читати біографії відомих людей та видатних особистостей, нещодавно читала про Марію Кюрі та Лесю Українку. Зараз багато часу займає навчання, оскільки я закінчую 11-й клас і готуюся до вступу в університет, тому на читання художньої літератури майже не залишається часу.

– Чи бачите ви себе колись у ролі моделі?

– Можливо, як цікавий досвід – так, але наразі спорт є пріоритетом.

– Про що ви мрієте?

– Про перемоги не лише у спорті, а й про самореалізацію в житті. Хочу висловити подяку всім захисникам і захисницям нашої країни, завдяки яким ми маємо змогу жити і тренуватися в Україні, а також підіймати прапор нашої країни на міжнародних змаганнях.

Аліна не проти спробувати себе в ролі моделі. Фото: інстаграм Аліна Дмитрук

Про спортсменку

Аліна Дмитрук, українська фехтувальниця (шпага)

Вік: 17 років.

Місто: Львів.

Тренери: Андрій Орліковський (заслужений тренер України, наставник олімпійської чемпіонки Яни Шемякіної), Зоряна Семеряк.

До своїх 17 років Аліна вже отримала нагороди різних рівнів на міжнародних змаганнях. У її доробку є золото світового масштабу в командному заліку серед юніорок, а індивідуальні виступи на кадетських чемпіонатах світу принесли їй срібло в китайському Усі (2025 р.) та бронзу в бразильському Ріо-де-Жанейро (2026 р.). До цього списку варто додати також титул чемпіонки Європи в особистій першості.